Останні два роки ми з чотирма іншими дівчатами комфортно жили в орендованій квартирі у шумній столиці. Серед нас були троє студентів і ще одна дівчина старшого віку, яка працювала продавцем у супермаркеті.. Нам подобалося життя в великому місті, але жодному з нас не вдалося знайти власне житло, і залишалося невідомим, чи коли-небудь у нас це вийде зробити. Троє з нас навчалися заочно, і саме у далеких від столиці місцях, тому доволі складно потрапити до наших університетів.
Наша квартира — справжнє задоволення для квартирантів, вибачте за тавтологію.. Господиня, переконавшись, що ми не займаємося чимось підозрілим або проти законним, приходить лише раз на три місяці, щоб забрати орендну плату, що дає нам додаткову можливість керувати фінансами. У кожного з нас є своя окрема кімната, і хоча в нас є лише одна ванна кімната, ми ніколи не мали проблем з її використанням або з роботою всіх кухонних приладів.
Розклад для студентів заочної форми навчання досить монотонний: робота вдень і навчання ввечері. Витрати на поїздки на навчальні сесії час від часу бувають значними,, тому ми старанно працюємо вдень і час від часу беремо роботу на неповний робочий день.
Єдиний час, коли ми всі збираємося разом в квартирі,, це суботні ранки. Ми ретельно плануємо свої справи, розваги і роботу, щоб мати кілька годин на загальне прибирання квартири. Ніякі виправдання не приймаються, і щотижня ми разом ретельно прибираємо все від підлоги до стелі.
Все було дуже дружньо та гармонійно, доки до нас не завітала тітка нашої сусідки-продавщиці, що приїхала відвідати свою племінницю на кілька днів. Мені відразу ця тітка не сподобалася. оскільки, вона була старшою за нас на п’ять або сім років, вона якимось чином вирішила, що це дає їй перевагу в ієрархії квартири. Вже у перший день вона почала намагатися встановити свої правила щодо миття посуду. Визнаю, що посуду завжди не бракувало у мийці; іноді, поспішаючи, хтось залишав “спадок” на вечір.
Через кілька днів тітка виїхала, але через місяць повернулася заявивши, що шукає роботу в столиці і буде жити у своєї племінниці наразі. Наша подруга по квартирі попросила нас бути терплячими, Поки тітка вирішить питання з роботою та житлом, і виключно з солідарності ми погодились. На жаль, це виявилося помилкою.
Через кілька днів нас здивувало те, що в нашому холодильнику з’явилися позначені маркером відділення для кожного з нас. Крім того, був складений графік використання пральної машини,, встановлені вечірні години для використання ванної кімнати та інші правила. Тітка, очевидно, взяла на себе роль коменданта в нашій квартирі!
Ми запитали нашу подругу про надмірне контролювання її родичкою у квартирі, і вона теж не була задоволена новими умовами. Однак вона попросила нашого терпіння, оскільки не хотіла сваритися з родичкою своєї матері.. Ми запевнили подругу по кімнаті, що ми самі ввічливо поговоримо з тіткою і запросили її на чаювання ввечері для розмови як нам владнати ситуацію.
“Комендант” спочатку сприйняла наше запрошення як вираз глибокої поваги і визнання її старшинства у квартирі. О, як сильно вона помилилася! Як тільки ми, ковтаючи чай, повідомили їй, що всі її встановлені правила негайно скасовані, вона була здивована. Ми сказали їй наше остаточне рішення, яке включало її відсутність у загальних місцях (кухня, ванна кімната і туалет) та пропорційний внесок у плату за оренду (враховуючи, що вона проживає коштом своєї племінниці).. Спробувавши заперечити, ми їй нагадали, що це не контрактна угода, а умови, які ми готові терпіти щонайбільше ще один місяць. Якщо ці умови їй не підходять, ми з радістю допоможемо їй купити квитки нічний поїзд назад до її батьківщини.
Мовчки тітка обдумала нашу пропозицію і почала розбиратися з усіма своїми встановленими розкладами і правилами. Сподіваємося, через місяць знову буде всього четверо з нас. але якщо так не станеться, ми вже маємо досвід у що робити з непроханими особами.
