Одного разу начальник завітав до прибиральниці, що працює у його офісі, і вона люб’язно пропонувала йому чашку кави та тарілку печива. Жінка, незважаючи на те, що не відповідала загальноприйнятим критеріям привабливості через свою пишну фігуру та немодний вигляд, ретельно виконувала свої обов’язки прибиральниці,, за що їй присвоїли прізвисько “леді офісу”. Протягом дня вона готувала розчинну каву у своєму приміщенні де знаходяться її речі і смакувала свій обід, наостанок з’їдаючи кілька печив. Хоча це не було найздоровішим вибором у харчуванні, але воно було доступним.
Одного дня, коли начальник увійшов до її скромної кімнати з певною ціллю, вона люб’язно запропонувала йому чашку кави та кілька печив. Її поведінка була наївною, схожою на дитячу. Начальник, відомий своїм бурхливим способом життя і майже відсутністю вільного часу, радісно насолоджувався кавою та печивом. Сидячі за міцним, але зношеним столом, він згадував про чудове печиво з дитинства. Він пригадував “Ювілейні” печива, які були неймовірно смачними і танули в роті. Його дідусь привозив їх із Криму. Крім того, він з теплотою згадував невеликі карамельки з чудовим шоколадним покриттям та начинкою з карамелі, які надавали незабутні смакові враження. Шоколад сам по собі зазнав значних змін з його дитинства.
Поділившись цими ностальгічними спогадами, начальник пішов своєю дорогою. Однак через кілька днів він повернувся, з проханням випити ще одну чашку кави, оскільки запізнився на зустріч і не мав часу чекати на допомогу секретарки. Тож вони вирішили посмакувати швидкою порцією розчинної кави. Під час ції зустрічі начальник розповідав прибиральниці історії зі свого дитинства, розповідаючи про те, як він використовував плетену риболовну сітку, відому як “морда”, для легкого лову риби. Він згадав, що його рибальські пригоди відбувалися на його ж дачі, де була невелика річка, а ось службу він ніс у морській піхоті, на Тихому океані. Зрозуміло, що можливості для риболовлі та розмаїття риби суттєво відрізнялися в цих місцях. Дівчина на ім’я Аня уважно слухала ці історії, іноді проливала сльози, слухаючи сумні розповіді, або реготала, слухаючи жартівливі історії. Вони випили велику кількість не смачного напою, не помічаючи його огидності, насолоджуючись смачним печивом.
Незабаром Ігор Семенович, начальник, здивував Аню, принісши торт. Він не говорив їй, що вона повинна була обмежувати себе у смакуванні; навпаки, він з нетерпінням різав найбільші шматки за допомогою пластикового ножа. Він відкрито ділився з нею всіма історіями свого життя, включаючи трагічну втрату сина, розлучення з дружиною, перебування в скрутному становищі під час складних років і його складне виживання. Це була довга історія , але завдяки цьому вони одружилися. Незважаючи на двадцять років різниці віку між Ігорем Семеновичем і Анею, їх глибокий зв’язок зумовлений її розумом, добрим серцем та новою красою, яка світиться у його очах.
Очевидно, кава відігравала свою роль, так само як і кохання та прагнення Ігора Семеновича розповідати історії. Протягом усього його життя ніхто справді не слухав його розповіді, окрім Ані . Зазвичай поставлені задачі виконувалися без зайвих запитань. Ось так, розгорнулася історія про жахливий напій, який несподівано став еліксиром кохання. Вона підкреслила наявність безлічі успішних, красивих і сильних людей, які не мають з ким поділитися своїми думками. Їх не чують та не слухають. Але Аня любила слухати усі розповіді Ігора Семеновича, намагаючись його заспокоїти та розуміти. Ця надзвичайно глибока щирість і вразливість назавжди зв’язала цих добрих людей. З часом Ігор Семенович розповість все своїй новонародженій дитині, яка також буде слухати його.
Незважаючи на звичку Ані мовчати, вони знаходять радість у співі пісень разом увечері вдома – розважальне заняття для подружжя. Але це дуже добре, майже так як і розповіді про своє минуле та дитинство.
