Мій чоловік до одруження зі мною був у шлюбі. Від першої дружини у Назара є дочка. Їй чотири роки. Звати Анастасійка.
Дитина залишилася жити з своєю мамою після їхнього розлучення. Та й колишня дружина Назара не надто часта дозволяла їм бачитися. Все кардинально змінилося після нашого одруження.
Колишня дружина Назара вирішила, що дитині раптом потрібний батько. Ця жінка постійно руйнує наші плани. Вона навіть не запитує чи у нас є можливість взяти дитину.
Вона просто телефонує і каже:
– Анастасійка дуже скучила за татом. За півгодини можеш чекати її під будинком.
Скілльки наших планів скасовувалося і руйнувалося – навіть важко полічити.
Мені здається, що ця жінка ніяк не може пережити їхнє розлучення і наше одруження. Навіть коли вона нам зателефонувала зимою і поставила перед фактом, що потрібно побути з дитиною до вечора, а Назар перепросив і сказав, що ми якраз вирушаємо в гори на лижах покататися – її це не зупинило.
Звичайно ж нам в прицеп дали дитину. Рідній мамі було байдуже, що ми їдемо в гори на цілий тиждень у відпустку. Вона зібрала дочці одяг на сім днів і все. Наша відпустка була взагалі не відпусткою. Ми весь час няньчилися і розважали дитину. То їй те потрібно, то те. А з середини тижня Анастасійка почала жахливо вередувати і плакати за мамою. Не зриватися ж нам і не їхати назад через такі примхи.
Останню мою нервову клітину ця жінка зловила минулого тижня. У мене якрах відійшли навколоплідні води і почалися перейми. Ми збиралися у спішці в пологовий будинок. І тут в Назара задзвонив телефон і як ви думаєте хто телефонував? Звичайно ж його колишня дружина.
Їй потрібно було терміново кудись їхати на два дні і вона вирішила віддати Анастасійку нам. Звичайно ж я не маю нічого проти спілкування мого чоловіка з власною дитиною, але ці дні потрібно якось узгоджувати.
Назар відповів, що він аж ніяк не може взяти донечку, бо ми їдемо народжувати. Він запропонував, що попросить своїх батьків забрати Анастасійку. Та й бабуся з дідусем хочуть також проводити час з онукою.
Його колишня дружина категорично відмовилася і поставила Назара перед фактом – або він забирає дочку сам в цей момент, або ж більше дитину не побачить.
В пологовий я поїхала на таксі. Це дурдом просто. А чоловік поїхав за дочкою. Хоча він таки відвіз Анастасійку до своїх батьків, але ж мене він залишив саму. Я сама, без його підтримки витерпіла весь цей біль і народила нашого синочка.
Коли чоловік приїхав до пологового – нас вже було троє. Мені було так образливо в цей момент, що я навіть передати не можу. Невже ця жінка не має нічого святого. А якби щось трапилося і я б народила прямо в таксі. Вона ж теж мама і мала б зрозуміти як це коли народжуєш і нема підтримки поруч.
Та в неї на меті лише одне – зруйнувати наше життя.
