Не знаю, для чого я це розповідаю. Мабуть, крик душі. Мені просто в голові не вкладається як можна бути такими людьми. Вони для свого онука й копійки не дадуть, за те собі ні в чому не відмовляють.
Ми з чоловіком маємо таку велику образу на його батьків, що й уявити важко. Хтось каже, що ми не праві, бо вони нам нічого не винні, а інші здивовано не можуть повірити, що бабуся з дідусем такі байдужі і черстві до рідного онука.
Справа в тому, що нашому синочку поставили невтішний діагноз. З вигляду здоровий та міцний малюк. Ми вчасно проходили всі медогляди і на одному із них лікарі почали метушитися і шушукатися між собою. Я ж дивилася на чоловіка, а він на мене. Ми обоє розуміли, що щось не так.
В нашого синочка виявили проблеми із серцем. Такий маленький, а такий хворий. Ми одразу ж почали розпитувати як зарадити цьому. Лікарі нам всі як один казали, що потрібна операція і бажано в закордонній клініці.
Ті дні для нас були чорніші чорного. Ми не знали чого чекати наступного ранку. Лише молилися і просили, щоб наш син жив.
Лікарі нам попалися хороші. Вони одразу ж почали шукати клініки і благодійні форнди. Направили нас всюди, куди можна було. Операція планувалася в Ізраїлі, от тільки вона дуже дороговартісна була. У нас не було таких грошей.
Чоловік звернувся до своїх батьків, бо знав, що вони і гарно заробляють і все життя відкладають. На мій великий подив свекор і свекруха сказали, що наші проблеми їх не обходять. І взагалі у них нема грошей, бо вони зробили покупку. Купили собі нового автомобіля з салону, який десь в дорозі.
Мати рідна, їхній онук може померти, а вони собі машину нову купили. Нічого святого не мають. Вони навіть не засмутилися від такої неприємної новини.
Де нам взяти гроші на операцію ми не знали. Почали позичати в усіх знайомих, та часи зараз такі, що ця сума була мізерна. Рішення ми таки знайшли. Мої батьки і ми продали наші квартири. Іншого виходу у нас не було. Мої батьки одразу ж сказали, що дитину потрібно рятувати, а пожити всі разом ми можемо і на дачі в селі.
Ми з сином полетіли на операцію. Вона пройшла успішно.
Якось в парку, по поверненню, ми зустріли свекра та свекруху, але я вдала що їх не знаю і ми пройшли повз.
