Коли мені було чотири роки, моя сім’я складалася лише з мами, поки вона не привела в наш дім свого нового хлопця. Цей чоловік залишався з нами протягом тривалого часу, але врешті-решт він поставив мамі ультиматум. Вона повинна була вибрати між ним і мною. Моя матір не довго думала, перш ніж прийняти рішення, і за лічені секунди вибрала свого нового партнера.
За кілька годин мої речі були нашвидкуруч спаковані у дві звичайні сумки, і я стояла біля дверей, одягнена і готова до від’їзду. Моя матір і її новий чоловік провели мене до будинку, де вона передала мені стос документів, імовірно, всі мої особисті папери, перш ніж подзвонити у двері. Не дочекавшись відповіді, вона поспіхом наказала мені мовчати й чекати, а потім швидко поїхала на машині, залишивши мене стояти з моїми двома сумками та важливими документами.
Через кілька хвилин двері відчинив високий чоловік, як виявилося, це був мій біологічний батько. Він кинув на мене один погляд і одразу впізнав у мені свою доньку. Мовчки він повів мене на кухню, де я познайомилася з його родиною. На мій подив, його дружина і двоє синів поставилися до мене з добротою, що перевершило все, на що я могла сподіватися, особливо враховуючи початкову пропозицію мого батька віддати мене до дитячого будинку. На щастя, його дружина побачила шок і сльози в моїх очах і втрутилася, проявивши неймовірне співчуття.
Перші кілька місяців я чекала, що мама повернеться і забере мене назад, але вона так і не приїхала. Поступово я почала бачити в дружині мого батька материнську постать, оскільки вона обдаровувала мене любов’ю і ласкою, ставлячись до мене, як до власної доньки. Однак мій батько не був таким прихильним. Він часто критикував мене і моїх зведених братів, називаючи нас тягарем і скаржачись на кількість грошей, які він витрачав на нас. Він поводився як тиран, деспот і педант, через що ми ховалися в дитячій кімнаті, коли він приходив додому.
Одного дня сталося диво – наш батько пішов від нас до нової жінки, яка була такою ж дурною, як і наша рідна мати. Однак на той час ми з братами вже були дорослими. Брати вступили на перший курс університету, а я закінчувала школу. Не зважаючи на від’їзд батька, брати всіляко підтримували мене під час підготовки до ЗНО та вступних іспитів до інституту.
На наше здивування, попри свій гнів на нас, батько все одно надавав нам підтримку. Він оплачував наших репетиторів і навчання, дбаючи про те, щоб ми здобули якісну освіту. Завдяки його допомозі мої брати стали фінансистами, а я – юристом. Через чотири роки батька не стало, але він згадав про нас у своєму заповіті. Все, що він заробив за своє життя, він заповідав власним дітям, а не тій жінці, заради якої він нас залишив. Цілком ймовірно, що вона не тиснула на нього, щоб він одружився з нею.
В результаті ми стали власниками його майна і бізнесу, а акції його компанії були порівну розділені між нами трьома і нашою матір’ю. Ми продовжили його справу і навіть розширили її не тільки в нашій країні, але й відкрили філії у Чехії та Швеції.
І знаєте, що найіронічніше? Щойно ми стали успішними власниками бізнесу, моя біологічна матір раптом згадала, що у неї є донька. Вона анітрохи не змінилася за майже двадцять років, відколи вигнала мене зі свого життя. Вираз її обличчя був таким же холодним і байдужим, як і в той день.
Її зухвалість і жадібність до багатого способу життя не піддається опису. Вона навіть намагалася викликати у мене жалість, стверджуючи, що всі ці роки шукала мене і турбувалася про мій добробут.
Але у мене вже була мама, яка дарувала мені тепло, любов, увагу і не покинула мене, навіть коли у неї була можливість це зробити. Тож я швидко нагадала цій жінці, як вона обрала безтурботне життя з чоловіком замість мене, як залишила мене саму з речами та документами в темному під’їзді, й утекла зі своїм новим чоловіком. Я сказала їй, що вона більше не існує для мене, і зажадала, щоб вона більше ніколи не з’являлася в моєму житті.
