Мій чоловік працює водієм мікроавтобуса. Він не випромінює образ ловеласа. Не зважаючи на це, протягом нашого подружнього життя було багато випадків, коли я відчувала ревнощі щодо нього.
Одного разу він прийшов додому з роботи й одразу ж попрямував у душ, залишивши телефон на кухонному столі. Пересуваючи тарілку з борщем, я випадково помітила, що на екрані його телефону з’явилося повідомлення. У ньому йшлося: “Домовилися. Завтра о дев’ятій. Тільки не забудь шампанське і вершки”. Моє серце тьохнуло від усвідомлення потенційної зради.
Однак, придивившись уважніше, я виявила, що повідомлення надіслав хтось на ім’я “Іван-сантехнік”. Коли я прочитала їхнє листування, я була вражена відвертістю та інтимністю, які там були присутні. Лише переглянувши кілька відвертих фотографій, я зрозуміла, що “Іван-сантехнік” насправді був жінкою, хитро замаскованою під чоловіка-електрика, на ім’я Іван.
Коли мій чоловік вийшов з душу, я вже зібрала докупи все, що мені потрібно було знати, і його пояснення стали непотрібними. Листування говорило саме за себе, розкриваючи неоднозначну інформацію, яка зрештою підтвердила мої підозри.
Той вечір завершився не смачною вечерею, а палкою суперечкою, яка вилилася в хаотичну сцену. Підлога була завалена битим посудом, вечеря була залишена в раковині, а мій чоловік перебрався зі спальні на диван. До того ж надійшов ще один дзвінок від “Івана-сантехніка”, що спонукало мене схопити телефон і вимістити шквал гнівних образ на адресу тієї швабри. Однак виявилося, що абонент був справжнім сантехніком, і мені стало соромно за те, що я виплеснула свою лють на невинну людину, яка, напевно, не стикалася з такою нецензурною лайкою за всі роки своєї роботи.
До цього дня ми з чоловіком досі не спілкуємось.
