Коли мій чоловік повертався з роботи, він був здебільшого тихим. Він перевдягався у стару сорочку і сідав дивитися новини, а потім йшов на кухню, щоб повечеряти на самоті, пив міцну каву і ласував солодощами. Іноді він читав газету. Не зважаючи на мої спроби залучити його до розмови про його день або роботу, він завжди відповідав впевнено і коротко: “Все гаразд”, навіть коли це було не так. Він не хотів, щоб я хвилювалася.
Лише нещодавно я зрозуміла, наскільки сильно мене підтримував чоловік. Він піклувався про моє здоров’я, возив мене у відпустку на море, дбав про те, щоб у мене був модний одяг і взуття. Він був майстром на всі руки та сам ремонтував меблі та побутову техніку. Іноді він навіть готував для мене їжу і ділився своїми стравами, коли я пізно поверталася з роботи. Він не соромився допомогти мені заправити машину або відвезти мене на прийом до лікаря, як турботливий батько. Він постійно давав мені гроші, щоб я могла витрачати їх на себе, дозволяючи мені продовжувати свою молодість, відвідуючи спа-салони або ходити в тренажерний зал.
Але, не зважаючи на все, що він робив для мене, мій чоловік ніколи не ділився зі мною своїми почуттями. Він робив це, коли ми зустрічалися, але протягом нашого тридцятирічного шлюбу він здебільшого мовчав. Хоча виконував кожне моє бажання, ніколи не говорив про свої власні.
Коли наші діти виросли й віддалилися від нас, ми почали спати в різних кімнатах. Я часто страждала від головного болю, а він багато хропів ночами. Ми все ще виконували наші подружні обов’язки, але без особливої пристрасті та близькості.
Зрештою, у мене почалася менопауза, я стала дратівливою і нервовою. Часто зривалася.
Одного разу після роботи я зайшла до кав’ярні, щоб насолодитися улюбленим напоєм. Коли сіла за столик, до мене підійшов молодий чоловік, якому на вигляд було близько 25 років, і завів розмову. Він зробив мені комплімент і запитав, чи не хочу я піти з ним на прем’єру захопливої мелодрами в кінотеатр. Чомусь я погодилася, не зважаючи на різницю у віці у 25 років між нами.
Відтоді я живу подвійним життям. Я закохалася в Артема, який писав мені любовні смс, надсилав вірші, освідчувався в коханні в соціальних мережах. Він приносив мені в ліжко квіти та елітне вино, змушуючи мене знову відчути себе жінкою. З ним я відчула те, що давно забула.
Я почала носити короткі сукні та високі підбори, яскравий макіяж і сексуальну білизну. Менопауза і головні болі більше не були проблемою.
Однак я розривалася між своїм новознайденим щастям і сімейними обов’язками. Я перестала заходити до спальні чоловіка навіть раз на кілька місяців.
Зрештою, попросила Артема переїхати до мене, але він безслідно зник. Не зважаючи на мої спроби знайти його, я дізналася, що він знайшов нове кохання – жінку, старшу за нього. Моє серце розбилося на шматки.
Я повернулася додому, плачучи в подушку у своїй спальні, коли почула якийсь звук. Двері відчинилися, і хтось сів на моє ліжко. Це був Олексій, він подивився на мене, погладив однією рукою по волоссю і промовчав. По його обличчю скотилася сльоза, і я перестала плакати. У цей момент я все зрозуміла. Я міцно обійняла чоловіка, а він обійняв мене у відповідь, кажучи, як сильно мене любить. Нарешті, через тридцять років, я почула ці слова, яких мені так не вистачало.
