Наше село не є привабливим як для туристів, інвесторів, так і для міських жителів, що призводить до браку відвідувачів. Із закриттям школи кількість молодого покоління зменшилася, оскільки їхні батьки були змушені переїхати до міста в пошуках роботи. Отже, залишилися лише старші люди.
Однак кілька років тому в нашому селі з’явилась нова мешканка. Літня жінка, вийшла з автобуса і попрямувала селом, здавалося, загубившись і постійно озираючись навколо. Я в цей час був у магазині, і з незрозумілих причин вона привернула мою увагу.
Пізніше я дізнався від місцевих жителів, що в покинутій хатині, яка тривалий час стояла пусткою, оселилась літня жінка. Лише моя вісімдесятирічна сусідка могла пригадати попередніх власників. Небайдужі мешканці висловлювали припущення про особу старенької. Можливо, вона скоїла щось погане? Навіщо інакше їй було забиратися в таку далечінь? В результаті вони відправили місцевого старосту, шанованого лідера громади, на розслідування.
На їхнє полегшення, старенька не становила жодної небезпеки. Жінка повернулась до села, де колись працювала бувши молодою дівчиною, допомагаючи на свинофермі. Коли вона згадувала про свою молодість, на її очі наверталися сльози. Старенька розповіла мені, що переписала свою квартиру на онуку та онука, вважаючи, що вони подбають про неї в старості. Натомість вони виселили її та продали майно, залишивши її без засобів до існування і без місця проживання. Вона вирішила, що оселитися в селі, де багато будинків стоять порожніми. Це було для неї єдиним виходом. Не зважаючи на свій похилий вік, бабуся все ще була здатна до роботи, і з часом все налагодилось.
Місцеві жителі пожаліли стареньку, і вже наступного дня кожен допомагав їй, чим міг. Нині вона живе з нами вже понад чотири роки.
