Ми з чоловіком працювали за наймом, але дохід Дениса значно перевищував мій. У той час як я використовувала свій заробіток для покриття наших побутових витрат, таких як продукти та комунальні послуги, Денис вирішив заощаджувати свої гроші. Дотримуючись такої стратегії, ми змогли накопичити достатньо коштів, щоб придбати власну квартиру і навіть оформити кредит на автомобіль. За цей час у нас народилося двоє дітей.
Наша ситуація була стабільною до одного фатального дня, коли ми отримали жахливу звістку про те, що компанія Дениса збанкрутувала. Ця новина дуже сильно вплинула на мого партнера, він почав п _иячити та пропивати наші заощадження. Як наслідок, ми почали сваритися, оскільки ледве зводили кінці з кінцями на мої заробітки.
Мій чоловік втратив драйв і став апатичним, валявся без діла, як лінива тварина без жодної мети. Навіть коли я намагалася його мотивувати, це було марно, оскільки Денис був переконаний, що більше ніколи не зможе знайти роботу.
Проте ми не могли просто сидіти склавши руки й дозволити ситуації погіршуватися. Чоловік запропонував нестандартне рішення – він запропонував мені попрацювати за кордоном.
Почувши пропозицію чоловіка, я розлютилася. Мені здавалося несправедливим, що я повинна покинути роботу, дітей і дім, щоб розв’язувати його проблеми. Я ніколи не очікувала почути таке від чоловіка, який завжди був моєю опорою. Я завжди була самодостатньою, дбала про повсякденні домашні справи, не обтяжуючи його.
Я заробляла достатньо, щоб забезпечити базові потреби нашої сім’ї, то чому я повинна була нести весь тягар, в той час, як він був не в змозі взяти себе в руки та забезпечити себе і власних дітей?
До того ж про те, щоб залишити дітей, які потребували матері, не могло бути й мови. Повністю довіряти Денису я теж не могла. А що як я поїду, а він почне пити та не буде піклуватися про наших синів?
Я пропонувала, щоб ми поїхали разом і моя мама доглядала за дітьми, але Денис був категорично проти. Ситуація, в якій ми опинилися, виснажує мене морально, і з кожним днем стає все важче з нею справлятися. Для нього ми ніби порожнє місце, він живе, як забажає, нехтуючи своїми обов’язками стосовно нашої сім’ї. Ніби не розуміє наскільки ми його потребуємо.
