Я вже давно на пенсії й живу з усвідомленням того, що обидві мої дитини пішли різними життєвими шляхами. Моя донька кілька років тому вийшла заміж і переїхала в інше місто, де робить успішну кар’єру, а нещодавно стала матір’ю. Я щаслива і пишаюся її досягненнями. Але коли я порівнюю її життя з життям мого сина, це приносить мені лише смуток.
Мій син завжди був для мене джерелом занепокоєння. Після закінчення школи я переконала його вступити до нашого місцевого коледжу. Однак через кілька місяців після вступу його відрахували за те, що він пропускав багато занять. Наступні кілька років він провів удома, нічого не роблячи, лише граючи у відеоігри. Коли він став повнолітнім, я сподівалася, що він стане мудрішим і в нього і у нього з’явиться достатньо можливостей подорослішати й стати відповідальною дорослою людиною.
На жаль, сталося навпаки. Мій син взагалі став іншою людиною, ще більш безвідповідальною, ніж був. Він почав п ити, спілкуватися з сумнівними друзями та витрачати всі гроші не зрозумій на що. Йому вдалося влаштуватися на роботу в автосервіс, але він часто прогулював або з’являвся на роботі п’я _ним, що призвело до його звільнення.
Мій син швидко заліз у борги та перестав ходити в магазин, де заборгував гроші. Мені теж було соромно туди ходити, оскільки продавці знали, що я його мати. Два місяці тому я потрапила до лікарні з пневмонією, а моя донька не змогла мене відвідати через роботу та догляд за малою дитиною. Син приїхав до мене, привіз їжу та ліки, але коли я попросила його купити ще ліків на мої заощадження на картці, він зник з грошима.
Я намагалася додзвонитися до нього, але він не відповідав, і врешті-решт мені довелося заблокувати картку за допомогою доньки. Однак син вже встиг витратити значну суму грошей. Мені боляче думати про цю ситуацію і про те, що у мене такий син.
