Зимовий день. Марина стояла на автобусній зупинці. На термометрі мінус вісім, а вона одягнена у коротку сукню та легеньке пальто, бо вирішила покрасуватися в університеті. Однак дівчині не спало на думку перевірити термометр на своєму вікні та вдягнутися тепліше. А що ж, краса вимагає жертв… Тому, як вже є.
Марина тупотіла на місці, щоб не змерзнути, але на зупинці ніяк не з’являлася маршрутка. Минула година, і вона вже збиралася викликати таксі, аби дістатися додому. У цей момент під’їхав автомобіль та відчинилися двері.
– Стрибай до мене, а то замерзнеш, чекаючи маршрутку,- сказав водій.
Марина не довго думала, вона дуже змерзла. Бажання погрітися перемогло страх їздити з незнайомим чоловіком. На перший погляд, йому було десь сорок років, а на даху його автомобіля лежала прикріплена сосна.
Чоловік запитав, куди їй треба. Але змерзлі губи майже не дозволяли дівчині говорити. Зрештою вона таки назвала адресу. Незнайомець з посмішкою на обличчі відповів:
– Поїдемо разом, бо нам по дорозі. Як ти думаєш, у тебе вдома є щось, щоб зігрітися?
– Ні, я не п’ю алкоголь.
– Я не пропоную тобі напитися, просто можливо ми зможемо зробити щось, щоб уникнути застуди.
Машина зупинилася біля магазину, і чоловік вийшов на 5 хвилин. Коли він повернувся, у нього були вино та спеції для глінтвейну. Марина слухала його, але не говорила, бо губи все ще завмерли від холоду. Тільки ноги почали потроху нагріватися.
Через п’ятнадцять хвилин вони доїхали до будинку дівчини. Водій відмовився брати гроші за поїздку. Марина вийшла з авто та піднялася до своєї квартири. Впершись у стіну, вона зрозуміла, що сил на приготування глінтвейну у неї не залишилося. Тому вирішила піти спати, а вино та спеції залишила біля порогу.
Незабаром хтось подзвонив у двері. Це був старий знайомий, який не так давно допоміг Марині не замерзнути на зупинці.
– Можна зайти?,- запитав він,- Ліки для тебе привіз. Можу закластись, що ти не нагріла вино. Лягай, я все владнаю.
Дівчина здивувалася такому нахабству, але вирішила не суперечити. Пізніше дізналася, що знайомого звати Сергій. Згодом вони почали зустрічатися, спочатку він допомагав їй у дрібницях, потім їх відносини стали міцнішими.
Хоча Марина знала, що Сергій одружений, це не турбувало її. Він був для неї коханцем, але вона не будувала з ним жодних планів на майбутнє. Такі стосунки тривали близько двох років, поки Марина навчалася у виші.
Після того дівчина знайшла роботу в іншому місті, і відносини з Сергієм закінчилися. Вона не сумувала, а Сергій не намагався її знайти. Два роки, кожен з них жив своїм життям.
Але потім Марина повернулася назад. Це було пов’язано з пропозицією вищої посади, яку вона отримала в новому місці. Тут вона познайомилася з Вадимом, який їй зразу сподобався. Між ними з’явилися відносини, які були відмінні від тих, що вона мала із Сергієм. Марина відчувала закоханість, і Вадиму також подобалася дівчина.
З часом, Марина та Вадимом стали ще ближчими. Згодом він зробив їй пропозицію вийти за нього заміж і дівчина погодилась. Хлопець повів наречену на знайомство з батьками.
Марина дуже хвилювалась, адже це було для неї вперше. На мить вона згадала про Сергія, але потім вирішила вигнати цю думку з голови.
Дівчина була дуже здивована, коли Вадим познайомив її зі своїм батьком, який виявився її колишнім коханцем Сергієм. Вона почала думати, чи потрібно розповідати своєму майбутньому чоловікові про їх минулі стосунки. Проте, до неї зателефонував сам Сергій та порадив не розповідати сину про їхню інтрижку. Марина прислухалася до його поради та приховала цю таємницю від коханого.
Вже вісім років вони одружені. Сергій став для неї хорошим свекром та дідусем для їхніх дітей. Хоча свекруха продовжує дивитися на Марину пронизливим поглядом, дівчина вирішила не звертати на це увагу та продовжує щасливе життя зі своїм чоловіком та сім’єю.
Можливо, вона правильно зробила, приховавши своє минуле від нареченого, аби зберегти мир та злагоду в сім’ї. Як гадаєте?
