Зранечку у квартирі Маргарити Степанівни пролунав телефонний дзвінок. Це телефонувала єдина донька жінки, аби розповісти, як вона добралась до Києва.
– Матусю, я вже на місці. Заселилась у гуртожиток, доїхала без пригод. Тут неймовірно красиво, я хочу тут лишитись жити,- дзвінким голосочком щебетала Лариса, тепер вже першокурсниця педагогічного університету.
– Дякую, що не забула подзвонити. Рада, що все добре. Ти моя найбільша втіха. Старанно навчайся, щоб я за тебе не червоніла.
Лариса була здібною студенткою. До мами у рідне містечко навідувалась раз в місяць. Вони могли годинами пити чай та спілкуватись на різні теми. Донька розповідала про своє життя у столиці, нових подружок і кавалерів. Мама була переконана, що Ларисі ще рано думати про кохання. Вона повчала її, що спершу треба закінчити університет, влаштуватись на роботу, забезпечувати себе, тоді й чоловіка гідного можна шукати. А стосунки у такому юному віці лише відволікатимуть від головного.
Сама Маргарита Степанівна давно втратила чоловіка. Заміж вдруге не вийшла. Виховувала доньку самостійно.
Зимову сесію Лариса склала чудово. Вона поспішала додому, аби потішити маму розповівши, що старалась не дарма – стипендія буде. Але це не єдине про що хотіла розказати матері схвильована дівчина. В неї успіхи не лише в університеті, а й в особистому житті. Правда чоловік, якого Лариса вважає коханням усього свого життя, досі одружений. Хоча, за його словами, з дружиною вже пів року живе окремо.
Дівчина стала не схожа на себе. Змінила зачіску, придбала новий одяг. До квартири зайшла яскрава брюнетка з широкою посмішкою. Матір, аж не впізнала її з першого погляду. Коли запитала, чим викликані такі дивовижні зміни, Лариса зізналася, що закохалась.
Так, Маргарита Степанівна дізналась, що обранець доньки на одинадцять років старший. Працює адвокатом у юридичній компанії в Києві. Він багато досяг у житті. Має велику квартиру, дорогий автомобіль, але досі не розвівся із законною дружиною. Коли ж познайомився з Ларисою, то зрозумів, що таке справжнє кохання.
Він красиво залицявся, робив дорогі подарунки. Дівчина раділа, що зустріла своє щастя. Але Маргарита Степанівна наполягала, аби донька покинула одруженого чоловіка, бо такі стосунки не мають перспектив. До того ж така різниця у віці. Закінчилось все сваркою й обурена Лариса повернулась до Києва раніше, ніж планувала.
Вона два місяці не з’являлась вдома, а приїхала абсолютно розбита. Ідеальний кавалер виявився брехуном. Розлучатись він не збирається, дружина тиждень тому народила йому первістка. Вмовляв Ларису залишитись і бути його коханкою, але це вже ні в які ворота не лізе. До того ж він недавно став батьком.
Щоб трішки розважити доньку, Маргарита Степанівна зателефонувала до подруг Лариси, з якими та навчалась в одному класі. Також покликала в гості Назара, який кілька років упадав за її донькою. За дружньою бесідою, засмучена зрадою дівчина, навіть повеселішала.
Наступного дня Назар запросив її у кафе. Так вони почали зустрічатись. Згодом хлопець розповів, що планує переїхати до Канади та покликав Ларису з собою, запропонувавши вийти за нього заміж. Дівчина прийняла обидві пропозиції.
Ось так мудра матір допомогла доньці забути нещасне кохання та підштовхнула до правильного вибору.
