Мене звати Сергій і я сам себе втягнув у досить заплутану історію. Моя мама не раз попереджала, що не можна бути таким довірливим та надто добрим, бо це колись може обернутись проти мене. Але я думав, що це тільки слова. Доки зі мною не трапився один випадок.
Біля спуску в метро я помітив жінку, яка благала про допомогу. Прохожі просто йшли мимо, ніби не помічаючи її. Вона не була схожа на циганку, які зазвичай жебракують у людних місцях – пристойно одягнена, в руках айфон останньої моделі. Тому я подумав, що може й справді, щось серйозне трапилось.
Вже вечоріло, я повертався з роботи, тож часу мав вдосталь. Коли запитав, що сталось, жінка зі сльозами на очах стала розповідати страшу пригоду, що її спіткала. Сказала, що в їх дім прийшли бандити та влаштували бійку з її чоловіком. Коли вона почула постріл, то просто утекла звідти. Досі не може отямитись від того, що там відбувалось. Я пошкодував її та запросив до себе. Живу один з котом. Тож гостя мене не обтяжувала.
Нагодував вечерею. Не дуже хотів лишати незнайомку на ніч, але вона була така налякана і нещасна, що не зміг просто виставити її за двері, після пережитого. Тож постелив на дивані у вітальні. Казав, щоб зателефонувала у поліцію та повідомила про напад, але вона категорично відмовилась.
Зранку вона подякувала, попрощалась і пішла. Але вже наступного дня повернулась, проте не сама. А з батьком та старшим братом, які заявили, що я її збезчестив і тепер мушу взяти собі за дружину. Не одразу второпав, що вони від мене хочуть, але ці двоє були настирливими. Вони силою запхали мене в автомобіль та повезли до себе на заручини. Лише з кілька днів мені вдалось звідти утекти. Повернувшись додому, зразу написав заяву в поліцію.
