Моя дружина завжди була переконана в тому, що мати справді хороші стосунки зі свекрухою майже не можливо. Її теорію підкріплювали розповіді заміжніх подруг, які ділились своїми переживаннями та історіями взаємин з матір’ю чоловіка. У деяких, подібні конфлікти зруйнували сім’ю та особисте щастя. Більшість розповідей починались фразою : “Я не сподобалась свекрусі ще при першому знайомстві”. А потім вже подробиці.
Я сподівався на краще, але у наших родинних взаєминах відбулася аналогічна ситуація. Тепер дружина каже, наївно було думати, що справжнє кохання ніщо не зруйнує. Нам довелось пройти нелегкий шлях. Моя кохана не поспішала знайомитись з майбутньою свекрухою. Але це все-таки трапилось. Я тоді якраз йшов на службу в армію і на проводи зібралась родина й друзі. Звісно, присутньою була й моя дівчина. Вона дуже товариська людина, може легко знайти спільну мову з будь-ким. Тому я був упевнений, що й з моєю матір’ю вони порозуміються.
Проте після вечері кохана була сама не своя. Вона стверджувала, що майбутня свекруха її ненавидітиме. Не міг у це повірити, бо бачив, як вони спілкувались на кухні, як вона допомагала моїй матері накривати на стіл та прибирати після гостей. Подумав, що просто не так все зрозуміла.
Я пішов в армію та навіть не згадував про той випадок. Проте коли повернувся й покликав наречену жити до себе, то побачив все на власні очі. Матір постійно дорікала майбутній невістці. Казала, що та нічого не вміє, все робить не так і взагалі непутяща. А моя майбутня дружина усіляко намагалась їй догодити, та все марно.
За рік ми одружились. Великого весілля не робили – так, невеличкий бенкет для своїх. Мої батьки давно розлучились, тому ми пішли жити до батька. Але моя матір і там знайшла, як дістати невістку. Дружина жалілась, що та її постійно критикує, робить нетактовні зауваження та оббріхує. Я знаю це сам, бо не раз вона намагалась мене переконати, що наречена не чекала мене з армії, як годиться, а гуляла, мов вільна дівчина. Я у це не вірив, так само як і в те, що вона бездарна господиня. У нас завжди порядок в домі, наварено їсти, ще й встигає до моєї матері сходити, допомогти поратись по господарству.
Згодом матір знайшла нову зачіпку. Стала прямо натякати, що зачекалась онуків. Ми з дружиною вирішили не поспішати з батьківством, пожити для себе, заробити грошей. А після докорів свекрухи, кохана ходила мов у воду опущена. Коли я намагався втрутитись у їх конфлікти та поговорити з матір’ю, та стала на мене кричати й все заперечувати. Мені так набридли усі ці жіночі розбірки. Хотілось махнути на все рукою і сказати, розбирайтесь самі. Водночас бачив, як змінилась моя дружина після нашого одруження. З веселої, життєрадісної дівчини вона перетворилась на похмуру та пригнічену тінь. Не зважаючи на те, що моя дружина красива жінка з вищою освітою та пристойною зарплатнею, свекруха знайшла спосіб знищити її самооцінку та загнати у депресію. Це тривало чотири роки.
Згодом дружина завагітніла і ми чекали на появу малюка. Якось матір завітала до нас у гості та з порога почала кричати на мою вагітну дружину. Вона обзивала її та дорікала несправедливими звинуваченнями. Кохана не стала з нею сперечатись, щось пояснювати, вона лише тихо промовила “Ідіть геть”.
У цей момент з іншої кімнати вийшов я. Матір не сподівалась мене побачити, вона гадала, що вони в домі лише удвох. Почервоніла, як ошпарений рак та зразу почала кричати. Я не хотів нічого чути й просто виставив її за двері. Хоча я люблю свою матір, але не дозволю їй ображати свою вагітну дружину, з якою ми тепер одна сім’я. Не розумію звідки у матері стільки негативу.
На щастя пологи минули добре. У нас народилась чарівна донечка. Я дозволяю бабусі з нею бавитись, але дружина спілкується зі свекрухою по мінімуму. Вона стала набагато спокійнішою і в її очах знову з’явився вогник життя. Дитину в гості до бабусі відвожу я сам і до нас в гості вона більше не приходить. Звісно, хотілось би жити однією дружною родиною, але в житті не завжди так, як ми собі плануємо. Єдине про що тепер жалкую, що надто довго терпів і змарнував стільки років подружнього життя, про які тепер навіть згадувати не хочеться.
