З Вадимом ми почали зустрічатись ще у школі. Він навчався у паралельному класі. Після випускного пішов до армії. Я пообіцяла дочекатись і стримала слово. Увесь цей час ми не втрачали зв’язок, регулярно писали одне одному листи. Після його повернення наші стосунки перейшли на новий етап. Вже за пів року ми вирішили спробувати пожити разом. Згодом Вадим зробив мені пропозицію вийти за нього заміж і я погодилась.
Визначились з датою весілля та почали готуватись. Вадим придбав красиві обручки, а я прекрасну білосніжну сукню. Ще треба було підібрати до неї взуття. Купувати туфлі поїхала у магазин свого близького знайомого, ми товаришували ще зі школи. За прилавком стояв ще якийсь хлопець. Мій друг представив його, як свого напарника.
– Марино, це Олексій.
– Олексій, це Марина.
У нас обох, аж подих перехопило. Не знаю, що тоді відбулось, але це, як електричний розряд. Такої пристрасті я не відчувала до жодного чоловіка. Ми дивились одне на одного і не могли відвести погляд. Але які почуття, яка пристрасть, якщо через два дні я виходжу заміж?!
Туфлі таки придбала. А ввечері ми з Олексієм вже гуляли вечірніми вулицями. Атмосфера була нереальна! Ми розуміли одне одного з пів слова, ніби не щойно познайомились, а знаємо одне одного цілу вічність.
Домовились поснідати у сусідньому кафе. Ранок проведений з моїм новим знайомим виявився не менш казковим, ніж вечір. Він багато розповідав про себе, але про особисте життя нічого не казав. Я теж мовчала – без кількох годин, я заміжня жінка.
На прощання він запитав чи не хочу я кинути все і поїхати з ним. Але я відповіла, що вже пізно щось змінювати, все давно вирішено. А, як інакше? Не могла ж я просто так перекреслити стосунки перевірені роками, промінявши їх на випадкове захоплення.
Наступного дня Олексій був серед запрошених гостей. Привітав нас з одруженням і подарував розкішний подарунок. А я не зводила з нього очей та мріяла, щоб на місці мого нареченого був він.
З того часу минуло вже дванадцять років. Ми з Вадимом стали батьками. Виховуємо донечку та сина. Звісно, що хлопчика я назвала Олексій. До речі, він переїхав у інше місто, як і планував. Не знаю, як склалась його доля, а от я досі сумніваюсь, чи правильний вибір зробила…
