Коли я вийшла заміж з Дениса, то вже мала доньку від попереднього шлюбу. Чоловік був не проти й ставився до моєї дитини, як до своєї рідної. Але свекруху цей факт, аж ніяк не влаштовував. Вона не хотіла, щоб її син виховував чужу дочку. Не розумію, яке їй взагалі до цього діло, але кожного разу вона дуже сердилась, коли бачила, що Денис багато часу приділяє моїй Уляні.
Через чотири роки у нас з’явилась спільна дитина. Синочка ми назвали Тарас. Лідія Григорівна неймовірно тішилась онуком, а до Уляни завжди ставилась зверхньо. Навіть, запрошуючи нас у гості казала, щоб я не брала доньку, лише її онука. А з дочкою, хай сидять мої рідні. Але мої батьки мешкають далеко. Я не маю змоги кожного разу відвозити дитину туди, аби сходити в гості до свекрухи. Тому й не ходила взагалі.
На початку травня в мого чоловіка день народження, йому виповнюється сорок три роки. Ми хотіли відсвяткувати цю дату з рідними та друзями й навіть склали список запрошених. Два дні тому зателефонувала Лідія Григорівна і запропонувала влаштувати пікнік на честь свята у неї на дачі. Ми вирішили, що це чудова ідея, адже у неї там велике подвір’я і погодні умови максимально сприятливі. Проте свекруха висунула свої вимоги. Моєї доньки та батьків на святі бути не повинно. Тобто мене вона запрошує на день народження мого чоловіка, а моїх рідних бачити не хоче. Чомусь вирішила, що оскільки свято у її сина і на її території, то й список гостей вона складатиме самостійно.
Звісно, мене таке не влаштовує. Я сказала, що без доньки та рідних не поїду.
Тепер ми з Денисом не знаємо як правильно вчинити. Якщо все ж запросимо моїх батьків, то Лідія Григорівна може влаштувати скандал.
