Кілька місяців тому не стало дідуся моєї дружини. І ми дізнались кому він заповів усе майно. Відтоді стосунки з рідними можна вважати зруйнованими. Дружина дуже переживала через це. Я теж хвилювався за Катю, бо всі родичі тепер налаштовані проти неї.
Степану Григоровичу було 83 роки коли його не стало. Про нього лишились тільки хороші спогади, адже він був доброю, чесною людиною, а головне, у всьому міг знайти позитив. Ми із задоволенням з ним спілкувались та часто приходили у гості.
Дідусь Каті був енергійною людиною, він любив спорт та ніколи не сидів на місці. Часто бачився з друзями, був душею компанії. Вони разом їздили в гори, ходили в ліс по гриби та на риболовлю. І на це літо в нього були плани. Хотів відвідати з онуками в Карпати. Шкода, але задум реалізувати не вдалось.
Степан Григорович теж часто гостював у нас. Він мешкав у домі навпроти. Ніколи не приходив з порожніми руками: кожного разу якісь цукерки купував, чи торт. Ми могли годинами сидіти у вітальні, пити чай та розмовляти про все на світі. Кожного разу з радістю чекали на його прихід.
Він завжди казав: «Треба отримувати насолоду від життя і розуміти, що кожна мить ціна».
Крім того, Степан Григорович допомагав нам із дітьми. Він не раз забирав онуків зі школи та садочка, якщо ми не встигали після роботи. І наші діти його любили, кожного разу раділи зустрічі з дідусем.
Завжди нам допомагав, а сам ніколи ні про що не просив.
Дідусь Степан любив робити дорогі подарунки. Так, у нас з’явився новий пилосос, мультиварка, мікрохвильова піч. Завжди відкладав гроші, умів грамотно ними розпоряджатися. Він ніколи не був скупердяєм, але казав, що краще витрачати лише на якісні речі. Онуків теж балував іграшками та новим одягом.
Не дивлячись на немолодий вік, впевнено користувався комп’ютером. Завжди був курсі свіжих новин у країні та світі.
Не забував і про духовність. Кожної неділі відвідував храм, молився. Шкода, що діти цього не підтримували. Вони були небоговірними. Це дуже обурювало батька. Він навіть казав їм, що коли не навернуться, то не отримають спадку. Та всі його попередження були проігноровані.
Наша сім’я підтримувала дідуся. Дружина теж кожної неділі ходить до церкви. За це дідусь дуже її любив.
На зустрічі з нотаріусом ми дізнались, що Степан Григорович усе своє майно заповів онучці Катерині. А у нього ж ще є діти: донька — матір Каті та син. Матір Каті має ще двох доньок. Родичі дуже розгнівались, коли дізнались, що залишились ні з чим.
Саме заповіт став наріжним каменем у їхніх стосунках. Матір Каті та її рідний дядько почали докучати моїй дружині та вимагати, щоб та відмовилась від спадщини. Вони навіть додому до нас завітали, влаштували розбірки, казали, що не відчепляться доки не поступимось дідовою квартирою. А окрім квартири він заповів нам золото і депозит у банку.
Катя не раз плакала із-за конфліктів з родичами. Я побачив, наскільки гроші псують людей. А, можливо, просто відкривають їх справжні обличчя.
Дружина тужить за дідусем. Ми мріємо, щоб родичі нарешті дали нам спокій.
