З майбутньою дружиною познайомився на літньому відпочинку. Вона мені одразу сподобалась. Наші відносини стрімко розвивались і вже за пів року я запропонував їй одружитись.
Подружнє життя у нас складалось чудово. Ми обоє забезпечені, маємо хорошу роботу. У мене власна двокімнатна квартира. Ангеліна працює у дизайнерській студії. А я займаюсь логістикою. Через кілька років ми придбали хороший автомобіль. Декілька разів на рік їздили відпочивати.
Та ложкою дьогтю у тій бочці меду стало те, що нам ніяк не вдавалось стати батьками. Ми звертались до лікарів, та вони лише розводили руками. Казали, що усі показники в нормі, ніяких відхилень немає.
Згодом, я з головою поринув у роботу. Потрібно було часто їздити у відрядження. Саме в цей час Ангеліні нарешті вдалось завагітніти. Я був неймовірно щасливий. Коли народилась донечка, ми найняли хатню робітницю, щоб дружина не перетворювалась на домогосподарку.
За рік дружина порадувала мене новиною, що скоро в нас буде друга дитина. Цього разу ми чекали на хлопчика.
Одного разу повернувся з відрядження раніше. Ангеліни не було вдома. Я не звернув на це уваги, адже вона не зобов’язана сидіти в чотирьох стінах, виглядаючи мене.
Та коли це повторилось ще кілька разів, я став щось підозрювати. У нас двоє дітей, які постійно з нянею, мами майже ніколи не буває вдома. Ще й хатня робітниця натякнула, що діти не мають жодних моїх рис.
Я таємно від дружини зробив тест на батьківство. Мої підозри підтвердились на половину. Лише син виявився мені рідним, а донька – не знаю від кого.
Не зміг далі жити з жінкою, яка мене зрадила. Подав на розлучення. Зараз мешкаю з сином. І досі не можу змиритись з тим, що мій шлюб розвалився. Я був впевнений, що житиму з Ангеліною до глибокої старості. Та наші шляхи розійшлись. Намагаюсь знайти їй виправдання. Може, вона просто дуже хотіла дитину, тому й зважилась на зраду?
