Моя сестра постійно просить мене сидіти з її дитиною, доки вона на роботі. А все через те, що вони з чоловіком розлучились і тепер їй немає на кого лишити сина.
Я заміжня вже шість років. Одразу після одруження, ми з чоловіком придбали квартиру у кредит, який виплачували, багато та важко працюючи.
Три роки тому в нас народилась донечка. Я ще у декретній відпустці, забезпечення сім’ї повністю лежить на плечах чоловіка. Моя сестра теж була заміжня. У шлюбі в них народився син. Коли у нас з’явились власні сім’ї, ми дуже рідко спілкувались, адже у кожної було своє насичене життя, побутові справи. Та після того, як чоловік покинув Віку, вона вирішила, що пора виходити на роботу, заробляти гроші. Але виникла дилема – дитина ще надто мала, щоб віддати її у садок, а щоб найняти няню, немає фінансової спроможності.
Наші батьки мешкають за сотні кілометрів у іншій області, тому лишати малюка на бабусю з дідусем теж не варіант. Єдиний вихід, який вона знайшла, це лишати сина у мене, щоб я його гляділа, адже зараз я постійно вдома. На той час моїй донечці вже виповнилось два роки і я ще перебувала у декретній відпустці. А племіннику був лише рік.
Я вирішила виручити сестру й підтримати у непростий період. Вона кілька разів приходила з племінником у гості й лишала його. Я намагалась дбайливо піклуватись про обох дітей, жодного не обділяючи увагою. Та її хлопчик ще дуже маленький, він постійно проситься на руки, вимагає багато уваги. Але й моя дитина потребує маминого тепла, вона не дуже хоче ділити мене ще з кимось. Мені дуже важко і морально і фізично з усім цим справлятись. Всього за тиждень я була настільки виснажена, що ледве стояла на ногах. Коли сестра забрала племінника, я відчула величезне полегшення.
Та замість того, щоб мені подякувати, я вислухала відверте обурення та незадоволення тим, що у її сина забруднилась кофтинка під час годування і я не встигла його переодягнути. Ми тоді посварились і я вже думала, що вона більше не приведе до мене дитину. Та після вихідних сестра прийшла, як ні в чому не бувало й знову попросила приглянути за її сином, доки вона на роботі.
З того часу мені відведена роль няньки. Віка постійно приводить свого малого. Спершу лишала його на кілька днів, потім на тиждень, а іноді й довше. У вихідні мені допомагає чоловік, а у будні я витрачаю останні сили, аби впоратись з двома маленькими дітьми.
Я прекрасно розумію, що їй потрібно заробляти гроші, бо надіятись нема на кого, але не розумію, чому вона не забирає сина на вихідні. Пояснює це тим, що хоче влаштувати особисте життя. Але ж я не можу повністю замінити племіннику його рідну матір. Вирішила серйозно поговорити із сестрою, доки її дитина не почала називати мене мамою.
