Коли я вийшла заміж за Дмитра, він вимовив мене жити з його матір’ю. У неї велика трикімнатна квартира, мешкає там сама, адже батька не стало. Жінці важко самостійно сплачувати комунальні послуги, живучи на одну пенсію. Обіцяв, що Лідія Петрівна не втручатиметься у наші особисті справи й ніяким чином не заважатиме будувати сімейні відносини. Я трішки вагалась, але погодилась. Тим більше з майбутньою свекрухою у мене склались досить хороші стосунки. Ми з Дмитром обоє працювали, непогано заробляли. Згодом я завагітніла. Чоловік вирішив зробити ремонт у квартирі до народження малюка.
Нам вдалось втілити все задумане. І, коли народилась наша донечка, все було готово. Через чотири роки я народила ще й синочка. Двоє дітей — вдвічі більше відповідальності. А у чоловіка так невчасно почались проблеми на роботі. Я була змушена віддати сина в ясла та шукати роботу, не дочекавшись закінчення декретної відпустки. Але навіть тоді, грошей на життя до якого ми звикли, не вистачало.
Я стала помічати, що свекруха мене недолюблює. Вона бідкалася, що її сину доводиться багато працювати, щоб утримувати сім’ю. Казала, що мені треба стати ощадливішою. Недавно я підслухала їх розмову з Дмитром, свекруха казала, що напише заповіт на нього, лише якщо він зі мною розлучитися. Я була шокована почути таке, від бабусі моїх дітей. Невже я винна, що у нас почалась темна смуга в житті.
Можна б було переїхати на орендовану квартиру. Але зараз це невчасно. І, навряд чи Дмитро захоче з’їжджати, вклавши стільки грошей у ремонт материного житла.
