Мене не раз намагалися присоромити та засудити мої методи виховання сина. З шести років я почала привчати його до самостійності. Спершу, мити за собою посуд. Мій хлопчик брав стілець, щоб дістати до крана, вмикав теплу воду й обережно ми в тарілочку. У сім років вже міг самостійно завантажити пральну машину та обрати необхідний режим. Крім того, він сам доглядав за своїм взуттям. За потреби міг попрасувати собі одяг.
Чого я тільки не чула у свою сторону від родичів та знайомих. Інші мами називали мене безвідповідальною, а сусіди шепотілись за спиною. Кожен хотів навчити мене, як правильно. Особливо, матусі з досвідом.
Коли я хворіла, то могла зі спокійною душею відправити сина до аптеки. У цей час він допомагав мені з домашніми справами. Міг приготувати поїсти, прибрати у квартирі. Мені не потрібно було стояти над ним з указкою, щоб прослідкувати чи повчив він уроки.
Зараз він навчається у десятому класі. І виділяє кілька годин, три рази на тиждень на підробіток. Гроші невеликі, але на кишенькові витрати у мами не просить. Займається легкою атлетикою та має хорошу успішність в школі. Він впевнена в собі, самостійна молода людина. Знає чого хоче, та йде до своєї мети.
І от, тільки тепер жіночки, які постійно повчали, як я маю виховувати власного сина, питають поради у мене. Вони допитуються у чому секрет. А секрету, як такого, немає. Не потрібно робити за дитину те, з чим вона може справитись сама. Отримуючи нові навички — ваше чадо не втрачає дитинство. Не треба надмірних обмежень. Просто навчати робити все обережно, без ризику нашкодити собі. Головне завдання батьків — це максимально підготувати дитину до самостійного життя.
От, наприклад, донька однієї моєї знайомої, яка була проти моїх методів виховання, зараз скаржиться що її Олена у свої двадцять шість ніде не працює і навіть не збирається шукати роботу. Їй і на утриманні батьків непогано. Якби хоч по дому щось допомагала. Але знайома привчила, що уся домашня робота на плечах матері, то тепер донечка навіть тарілки за собою не помиє. Звичка сформована з дитинства.
Я рада, що у свій час, мала власну голову на плечах, а не слідувала порадам «всезнайок». Я виховала чудового сина, якого справедливо можу назвати своєю опорою та підтримкою.
