Минулого року я вирішив, що не поїду на час відпустки до моря, а проведу літо в селі на дачі. Власної не маю, тому орендував будиночок на три місяці.
Але відпочивати поїхав не сам, а зі своїм домашнім улюбленцем — песиком, якого колись підібрав на вулиці. Він в мене дуже активний, любить гратись та досліджувати все навколо. Тому власне подвір’я стало для нього найулюбленішим місцем для дозвілля.
По сусідству мешкала сім’я. У них теж був домашній улюбленець — білосніжний породистий кролик. Від сусіда я дізнався, що вони виклали за нього чималу суму. Пухнастих став для них повноцінним членом сім’ї. Господарі приділяли йому багато уваги, доглядали, вечірню вали. Кролик Джонні їв найкращий корм та споживав його за розкладом.
У нього було спеціально відведено у дворі місце — власний вольєрчик. Мій Грей полюбляв просто сидіти та дивитись через огорожу на те пухнасте чудо. Якось вранці я пив у себе на ґанку каву. Аж тут прибігає мій Грей увесь брудний, а в зубах у нього здобич, але не що-небудь, а дорогущий сусідський кролик. Пес приніс бездиханне тіло Джонні прямісінько мені під ноги. Він дивився радісним поглядом, махав хвостом, явно чекаючи похвали.
Побачивши таку картину зрозумів, що у мене великі проблеми. Аж застиг від думки про його вартість і, як мені доведеться розплачуватись за його загибель. Це, як дві мої зарплати. Взяв те нещасне звірятко, покупав, висушив, причесав в хутро й тихенько заніс до сусідів назад у вольєрчик. Щоб все виглядало природно, вклав йому до рота морквину. Повернувся до себе допивати каву, але на душі вже спокою не було. Став чекати, що ж буде далі…
Раптом хтось постукав. Відчиняю, а там сусідка з переляканими очима. Я вже приготувався до скандалу. А вона каже:
— Андрію, маєте якесь заспокійливе? Ви навіть не уявляєте, що трапилось. Вчора помер наш кролик Джонні. Ми його похоронили в саду, з усіма почестями, так би мовити… А сьогодні виходжу, дивлюсь, а він у своєму вольєрі сидить, морквину гризе!
