Ми з чоловіком недавно одружились. І ось перша сварка. Я вся в сльозах, ображена прийшла до мами. Дорогою промокла до нитки, бо на вулиці була страшна злива.
Переступивши поріг маминої квартири, з мене буквально стікала вода. Я переодягнувшись, зробила ковток гарячого чаю і почала розповідати мамі про наш конфлікт.
Образа стискала груди. Хотілось вилити увесь свій розпач, виговоритись, щоб мама мене пожаліла.
Але співчуття я так і не дочекалась. Навпаки, замість того, щоб підтримати, мама почала мене критикувати та повчати, мов мале дівчисько.
Вона навела десяток аргументів чому я не права. На мить навіть повірила, що мій чоловік сама святість. Але зрозуміла, що мама відреагувала так неспроста.
Почала допитуватись, чому вона стала на сторону чоловіка. Тоді мама обняла мене за плечі й промовила:
— Зрозумій доню, ти моя рідна дитина і я можу тебе повчати. У Вадима є власні батьки, тому виховувати його я права не маю. Мені було б дуже неприємно, якби його матір дорікала чимось тобі — має власного сина хай ним і займається. Я вказую саме на твої недоліки для того, щоб у вашій сім’ї ви змогли знайти компроміс та глянути на ситуацію зі сторони. Ти можеш ділитися зі мною усім, але ваші особисті проблеми з чоловіком, ви повинні вчитись вирішувати самостійно. Це відносини двох і третя особа завжди зайва, навіть якщо хоче допомогти. Ніколи не вплутуйте батьків у з’ясування стосунків між вами. А щодо інших питань, пам’ятайте, що наші двері відчинені для вас обох.
