Ми з коханим уже три роки разом. Нарешті він покликав мене заміж. Звісно, що я відповіла згодою. Але тепер хвилююсь, що він досі не запропонував мені жити разом.
Єгор мешкає з батьками у великій трикімнатній квартирі, а я живу в гуртожитку. Вважаю, що перед тим, як одружуватись, треба пожити разом й пізнати одне одного в побуті.
Я намагаюсь йому натякнути, що готова до цього кроку, але він усі натяки вперто ігнорує.
Та одного разу трапилась нагода пожити разом. Єгорові батьки поїхали на тиждень на відпочинок і коханий покликав мене до себе.
Усі ці дні я проявляла себе, як хороша господиня. Мені хотілось, щоб коханий оцінив мої намагання, усіляко довго ждала йому.
Все було прекрасно, але одна ситуація в мене дуже засмутила. Коли я попросила Єгора пропилососити, він сказав, що це жіноча робота, і так мені й не допоміг. Я завжди мріяла про партнерські відносини у сім’ї, та схоже це не той чоловік, з яким це можливо. Але продовжувала тішити себе сподіваннями, що мені вдасться змінити його ставлення до сімейних обов’язків після одруження.
Перед приїздом батьків, я прибрала усю квартиру. Відполірувати меблі, натерла до блиску сантехніку. Уявляла наскільки приємно вони будуть вражені моїми стараннями та працьовитістю. Ще й вечерю встигла приготувати. Зі спокійною душею поїхала додому.
Наступного дня не могла дочекатись дзвінка від Єгора. Але він не поспішав телефонувати. Тоді набрала його сама. Його слова рани мене у саме серце. Я дізналась, що майбутня свекруха не задоволена тим, як я поприбирала. І вечерю вона теж не оцінила. Я мало не розплакалась, коли слухала це все.
Здогадуюсь, чому вона таке наговорила. Єгор їх єдиний син — мама просто не хоче його з кимось ділити. А можливо примітили для нього більш гідно наречену. Залишається тільки здогадуватись.
Сам Єгор нічого не каже. Ми стали рідше бачитись після повернення його батьків.
І взагалі, я відчуваю якусь прохолоду з його сторони. Може він вже передумав одружуватись?
І як мені себе поводити? Дати, що нічого не помічаю, чи поговорити про те, що мене хвилює?
