Поїхавши провідати маму, дівчина сподівалась, що зустріне десь Вадима. Але не так вона уявляла їхню зустріч. Сподівалась, що його почуття не згасли, попри її колишню зраду

Іра їхала додому автобусом. Коли на наступній зупинці до салону увійшов чоловік, вона зразу його впізнала. Це Вадим і вони вже дуже давно не бачились. Підійшла ближче та поклала руку йому на плече:

– Привіт, Вадиме. Впізнав мене? Це я Іра. Ми так давно не бачились, а ти ні стілечки не змінився, такий, як і п’ять років тому.

– Здрастуй, Іро. Чого ж не впізнав. Впізнав, звісно. Що тут робиш?

– До мами в гості приїхала. Але завтра вже додому повертаюсь. А що в тебе нового? Одружений? Діти є?

– Мені час виходити. Приємно було побачитись. Хай щастить!

Іра стояла мов у воду опущена. Колись цей хлопець присягався їй в коханні й готовий був зірку з неба дістати. А зараз холодний та байдужий. Аж не віриться, що це одна й та ж сама людина. Поїхавши провідати маму, дівчина сподівалась, що зустріне десь Вадима. Але не так вона уявляла їхню зустріч. Сподівалась, що його почуття не згасли, попри її колишню зраду. Та, з усього видно, що тепер вони чужі люди.

Насправді Вадим вийшов на дві зупинки раніше. Він не раз уявляв зустріч з Ірою, обмірковував, що скаже. Але все відбулось так спонтанно. І знову за ще мило в грудях. Ні, він вже не кохає її, та навіть пробачив, але спілкуватись бажання немає. Як добре, що він знайшов гідну дівчину і зараз щасливий з нею стосунки з Ірою залишились просто неприємним спогадом.

Оцініть статтю
Джерело
Поїхавши провідати маму, дівчина сподівалась, що зустріне десь Вадима. Але не так вона уявляла їхню зустріч. Сподівалась, що його почуття не згасли, попри її колишню зраду