Ми відправились на заробітки, щоб придбати сину квартиру. Це була моя ідея їхати закордон. Дружина погодилась. Ми працювали там більш як три роки. І лише тоді дружина зізналася, що зраджує мені з іншим чоловіком. Їх роман з іноземцем тривав уже майже рік. І вона поставила мене перед фактом, що тепер житиме з ним. Додому повертатись не планує. Загальну казну лишила собі, а я повернувся на батьківщину з порожніми кишенями, попри те, що ці гроші ми заробляли разом. Житлове питання сина лягло на мої плечі.
Я мало не впав у депресію. Але треба було щось вирішувати. Продав квартиру, а сину купив окреме житло. Мені лишилось на орендоване. Довгий час я відновлював душевну рівновагу. Три роки пішли коту під хвіст. Тепер я без дружини й без дому. Ніколи б не подумав, що вона здатна на таку підло зраду. А все для чого, щоб отримати громадянство. Жив, як міг. Кілька років знадобилось, щоб повністю прийти до тями. Але одна новина вмить мене збадьорила. Об’явилась моя дружина. З іноземцем вони розстались. Він виявився набагато розумнішим і навіть не планував з нею одружуватись. Іншого вона так і не знайшла.
Просила у мене вибачення, казала, що все зрозуміла, усвідомила, що досі кохає мене. Але про гроші мовчала. І про сина жодного питання. Її взагалі нічого не цікавило крім власної персони.
Спасибі, але такого «щастя» мені не треба.
