Я вийшла заміж за коханого чоловіка, але вже після одруження зрозуміла, що він не повністю мене влаштовує в інтимному плані. У всьому іншому ми підходили ідеально. Між нами було взаєморозуміння, ми мали спільні погляди й могли годинами розмовляти на різні теми, поряд з ним я відчувала захищеність та турботу. Я ж його не просто так покохала, а саме через його людські якості.
Але проживши близько року в шлюбі, зрозуміла, що маю почуття до іншого. Це був привабливий, мужній чоловік, який зміг дати мені те, чого я ніколи не відчувала з власним чоловіком. Я дуже поважаю свого Антона, тому не могла йому брехати й подала на розлучення. Переїхала до нового обранця й лише тоді зрозуміла, що інтимна сфера не найважливіша у спільному житті.
Я постійно нервувалась через його регулярне спілкування з колишньою дружиною, а він не вбачав у цьому проблеми. Через це ми постійно сварились. Я розуміла, що не можу йому довіряти. А його теж дратували мої підозри й докори. Він сам почав підвищувати на мене голос і просив не переступати межі. Я не хотіла зруйнувати ще одні стосунки, але розуміла, що наше подружнє життя стоїть під питанням. Вже не раз пожаліла, що покинула свого коханого Антона, чоловіка з яким ми жили у гармонії, заради пристрасних, але не надійних стосунків. Ми не припинили наше спілкування, він і досі залишається для мене близькою людиною і навіть знаходить потрібні слова, щоб втішити мене. Беззаперечно я мала до нього щирі почуття, просто вони дещо відрізнялись.
У мого колишнього вже є нові стосунки. Вони планують одружитись. А я ніяк не можу про нього забути.
Навіщо я так бездумно проміняла прекрасні стабільні стосунки? Зараз картаю себе й не розумію, як повернути втрачене щастя.
