Оксана поспішала додому, щоб сповістити радісну новину. Вже кілька днів вона почувалась зле, думала, що отруїлась чимось, чи так занедужала, а причина зовсім в іншому. Сьогодні лікар їй повідомив, що вона скоро стане матусею. Таких емоцій та піднесення дівчина ніколи ще не відчувала. Хотілось швидше порадувати Віктора.
Приїхавши додому, мерщій стала до плити, щоб приготувати коханому вечерю. Але думками літала десь у хмарах. Вона вже планувала, що потрібно буде купити малюку, як оформити дитячу кімнату. І все це треба зробити ще до його появи на світ. Як фінанси правильно розподілити, щоб на все вистачило. Радість перепліталась з тривогою. Шкода, мама не дожила до цього радісного моменту, не побачить онука чи онучку. Тяжка хвороба забрала її передчасно. А батько не довго носив траур, вже живе з іншою.
Вечеря вже схолонула, а чоловік досі не повернувся з роботи. Оксана зателефонувала, але слухавку він не підіймає. Схвильована дружина вже не знала що й думати. Аж тут, у замку повернувся ключ, чоловік прослизнув у квартиру, намагаючись не шуміти. Оксана підбігла до нього й міцно обняла. Вона, аж розплакалась. Сказала, що дуже хвилювалась, а у її положенні зайві переживання ні до чого. Й розповіла коханому, що вони скоро стануть батьками.
Але реакція Віктора виявилась не такою, на яку очікувала Оксана. Він почав кричати, що вони так не домовлялись. Спершу ж мали для себе пожити:
– Ти навмисно це все влаштувала?! Я казав, що поки не хочу заводити дітей. Тому, або ти робиш аборт, або я подаю на розлучення.
Оксана застигла на місці. Вона не могла повірити, що все це відбувається з нею насправді. Навіть не уявляла, що така радісна звістка може викликати стільки гніву. Віктор пішов геть, гримнувши дверима. На останок додав, щоб завтра спакувала валізи.
Жінка не знаходила собі місця. Позбуватись дитини вона точно не хотіла. Лишився один варіант: зібрати речі й повернутись у батьківську хату. Батько не зрадів поверненню доньки. Він сказав, що мешкає з жінкою і для Оксани тут місця немає. Тому хай шукає собі окреме житло.
Переживання дались взнаки й дівчині стало погано. Батько викликав швидку й Оксану на два тижні поклали до лікарні. Ніхто її не провідував, ні батько, ні чоловік. На щастя колеги по роботі не залишили у біді. Так вона знайшла невеличку квартиру у яку переїхала після виписки. Спершу було дуже важко, інколи недоїдала, аби були гроші платити за житло.
Після народження дитини подала на розлучення й на аліменти. До того ж батько був змушений сплатити частку за квартиру, бо Оксана теж мала право на квартиру. Усієї суми вистачило, щоб придбати свою невеличку квартиру. Хай це не розкішні апартаменти, але власний куточок, де можна почати все з чистої сторінки.
