Колись медицина була не настільки розвинена, як зараз. І про стать дитини ми дізнавались вже після її народження. Першим у нас з’явився син. Він вже ходив до школи, коли Настя повідомила, що знову вагітна. Ми мріяли про другу дитину, але не думали, що це трапиться так швидко. Та, якщо так розпорядилась доля, то я тільки радий. Я не сильно переймався тим, хто народиться цього разу. Хотів первістка сина – ось вже й маю. Дружина мріє про донечку, і я не проти. А якщо для Юрка братик народиться, теж не погано.
Цього разу Настин животик ріс набагато швидше. Навіть на половині терміну був вже досить переконливих розмірів. Ми вже думали, що може з терміном лікар помилився. Але він казав, що все в нормі. Якось він був обмовився, що ніби то почув два серцебиття, але думав, що помилився. От і ми відкинули цю можливість.
Пологи почались раніше, ніж ми планували і я терміново відвіз дружину народжувати. Сам чекав на вулиці, але медсестра вийшла й переконала мене їхати додому, бо не відомо наскільки затягнуться перейми. Я не сперечався і поїхав. Та вдома спокою не мав. І надзвонювати не зручно було.
Та вже за годину до мене зателефонували з пологового, щоб привітати з поповненням у сім’ї. Медсестра поцікавилась, кого я чекав. Я сказав, що не проти якщо буде дівчинка і не засмучусь, якщо буде хлопчик. Декілька секунд тиші, й медсестра мені повідомляє, що я вгадав. У нас двійня: хлопчик і дівчинка. Я радий, але водночас розгублений.
Хвилювався, що дати дітям все необхідне, адже тепер і витрати потрібно множити на два. Це було неочікувано. Але ми справились. Тепер у нас велика дружна сім’я.
