Дочка забрала собі батьківську квартиру після раптової см _еpті мами, а тата відправила у будинок престарілих. Вона дуже рідко навідувалася до тата, а згодом і взагалі не приїжджала, навіть на свята.
Одного разу їй зателефонували із будинку і повідомили, що її батько сильно занедужав, його самопочуття різко погіршилося. Лікарі дають не найкращі прогнози,тому якщо дочка хоче побачити тата живого, то має приїхати терміново.
Дівчина кинула всі свої справи і помчалася до будинку престарілих.
Зайшовши в кімнату, де був її тато, вона побачила, що він геть знесилений:
- Добрий день, тату! Як твоє здоров’я? — запитала донька.
- Поки ще живий, донечко! — ледь чутно відповів батько.
- Татусь, чим я можу допомогти? Що треба купити чи принести? — захвилювалася дочка.Знаєш, тут нема, де зберігати продукти, я часто засинаю голодним. Можеш встановити мені холодильник? А ще у нашій кімнаті півроку тому зламався телевізор і дуже нудно без нього, купи, будь ласочка, ще його, щоб я міг хоч футбол подивитися.
- Тату, а тобі точно все це потрібно?— здивувалася дочка. — Чому ти раніше не звертався до мене з цим проханням? Ти стільки часу прожив без холодильника та телевізора, а зараз, коли тобі залишилося жити кілька днів, ти просиш мене про це. Та бо мене все влаштовувало. Для мене це не є гострою необхідністю. Я пережив і війну, і голод, і репресії, і втрату близьких людей. А коли твої діти виганяють тебе з твоєї квартири і поселяють у будинок престарілих, це дуже боляче і важко. Надіюся, що твої діти, мої внуки, так з тобою не вчинять і ти не побуваєш у мої шкурі.
