Ми з чоловіком маємо восьмирічного сина. Дуже хотіли ще й донечку. Зрештою я завагітніла й пішла на обстеження, щоб дізнатись кого ж нам все-таки чекати. Результат УЗД став для мене цілковитою несподіванкою. Виявляється, ми таки станемо батьками дівчинки, але не однієї, а двох. На двійню ми не розраховували. З трьома дітьми, тепер будемо багатодітною сім’єю.
Але, що поробиш, доля розпорядилась по своєму. З другого боку, ще дві крихітки – це неймовірне щастя. Виношуючи малюків постійно хвилювалась за одну з них, бо не відчувала, як вона ворушиться. Та у клініці мені казали, що хвилюватись нема чого, з дітками все гаразд.
Це був день народження чоловіка. Ми відсвяткували, попрощались з гостями та пішли спати. На світанку я прокинулась з відчуттям, що пора їхати до пологового. Речі склала за заздалегідь, я вже матуся з досвідом. І чоловік повіз мене народжувати нашу двійню. Та додому я повернулась з трьома дітьми.
А було все так. Пологи припали на кінець зміни одного лікаря, якого потім замінив його колега. Я народила двох дівчаток, їх понесли до палати, куди мали везти й мене. Але на виході з родзалу, я відчула, що народжую знову.
Такий галас почався. Медсестра тримає на руках вже народжених дітей, лікар, який щойно заступив свою зміну готується приймати ще одне немовля. Всі позбігались дивитись на цю дивину. Я сама була розгублена, бо навіть не здогадувалась, що ношу під серцем трійню.
Пологи пройшли благополучно. Вже з палати телефоную чоловікові й кажу:
– Присядь, якщо стоїш.
Він не знав, що й думати:
– Що сталося? Кажи швидше? З двійнятами все добре?
– Все добре. Але не з двійнятами, а з трійнею.
На іншому кінці слухавки тиша. А потім чоловік почав сміятись. Сказав, що чекали на подвійний подарунок, а отримали потрійний. Та, головне, що всі здорові. Діти – це квіти життя. А у нас справжня клумба.
