Я бігла вулицею, потрібно рухатись якомога швидше. Але ноги мене не несуть, я не можу зупинятися. Мені чулися позаду мене кроки. Я відчувала дуже сильну небезпеку. Я так швидко бігла, що не помітила камінь, який лежав посеред дороги. Саме в нього я спіткнулася і впала.
Прокинувшись побачила що біля мене стоять мама і тато, вони дуже злякалiся за мене та заспокоювали мене. Мама сказала, що це був тільки сон і коли я заспокоюся, такі сни мені снитися перестануть.
Сьогодні у мене велике свято, мені виповнилося 20 років. Проте в моїй пам’яті ще свіжі спогади про моє важке дитинство.
Пам’ятаю, як моя мама зловживала ал коголем, вона бігала за мною по дому, щоб зловити мене та зачинити мене у шафі. Мама хотіла кудись піти або когось привести додому. Я постійно їй заважала своєю присутністю.
Коли їй вдавалося посадити мене у шафу, вона зачиняла її на ключ, лише тоді вона заспокоїлася. Я ніколи не забуду її очі, в них було стільки ненависті. Я ніколи не бачила її тверезою, нікому було заступитися за мене. Якось я навіть потрапила до лікарні через недоїдання. На щастя, з лікарні я не поїхала додому, а поїхала в дитячий будинок.
Згодом я дізналася що моєї мами не стало через те, що вона отр уїлася неякісним алкоголем.
Декілька років я прожила в дитячому будинку. Коли мені виповнилося 10 років, я з нього втекла. Річ у тім, що мене там ображали дівчата. Якось ми з ними щось не поділили, тож я недовго думаючи перелізла через паркан і втекла звідти.
Декілька днів я провела на вулиці, згодом мені захотілося їсти та як пішла в супермаркет, щоб вкрасти там булочку. Але мені не вдалося. Тоді я ледь втекла.
Я продовжила свої пошуки. Переді мною йшла жінка, яка несла пакет з продуктами. З пакету виглядав хліб та я хотіла непомітно його забрати. Але та жінка це помітила і зрозуміла ,що я хочу зробити. Раптом поруч і з’явився чоловік, який не дав мені втекти.
Вони повели мене до себе додому. Я не знала, що мене чекає, тож трималася насторожено. Згодом я зрозуміла, що ці чоловік та жінка налаштовані до мене добре. Вони мене нагодували та дозволили прийняти у них ванну. Я провела у них декілька днів. Жінку звали Ольга Михайлівна та вона запропонувала мені залишитися з ними жити. Я погодилась. Вони оформити опіку наді мною та у мене почалося спокійне і щасливе життя.
Я ходила до школи та отримувала хороші оцінки. Це для мене було відкриттям, оскільки в дитячому будинку я вчилася погано. Моя нова мама запропонувала мені вибрати гурток, який я буду відвідувати. Загалом у мене почалася біла смуга життя, про минуле мені нагадували тільки жахіття, які снилися мені вночі.
Після закінчення школи я вступила до університету. Постійно приїжджала до моїх нових батьків, здобула хорошу освіту та почала працювати.
Вирішила, що в майбутньому заберу батьків жити до себе, проте доля втрутилися в мої плани. Сталося те, чого я не очікувала. Моя нова мама дуже сильно захворіла. Я ризикувала другий раз втратити маму. Батько сказав, що зараз вона знаходиться в реанімації та лікарі не знають, що їм робити. Кажуть, що лише чудо її врятує. Я взяла на роботі відпустку та поїхала до мами, надіюся, що все буде добре.
