Досі я берегла страшну таємницю про те, як в пологовому забрала собі чужу дитину. Відтоді пройшло вже дев’ятнадцять років і думаю настав час у всьому зізнатись.
Моя вагітність проходила дуже важко. Через постійне погане самопочуття, мене поклали на збереження. Моєю сусідкою по палаті була дівчина, на ім’я Ангеліна. Хлопець покинув її, коли дізнався, що вона чекає від нього дитину. Сестра переконувала Ангеліну залишити дитину й обіцяла допомогти з вихованням.
За той час, що ми лежали на збереження я встигла потоваришувати зі своєю сусідкою по палаті. Одного разу я стала свідком її розмови із сестрою. Ангеліна не хотіла лишати собі дитину і планувала написати відмову. Вони навіть посперечались, бо її сестра мала власну думку щодо цього.
Коли сестра пішла, я вирішила поговорити з подругою, підтримати її та переконати все ж залишити дитину собі після народження. Казала, що зараз це може здаватись неможливим, але вона справиться, просто ще надто молода, щоб зрозуміти, що дитинка може стати стимулом, щоб досягнути чогось більшого. Але Ангеліна пояснила, що вона з бідної сім’ї, допомоги немає від кого чекати. Звісно, сестра зараз каже, що буде підтримувати, але якщо щось зміниться, що тоді робити. Все ж таки, попри вмовляння, дівчина прийняла остаточне рішення написати відмову. Наступного ранку Ангеліна написала записку і передала її лікарці, та здивувалась і відповіла, що якщо Ангеліна передумає, то у неї в запасі є ще шість місяців.
Я втрутилась у розмову та заявила, що готова забрати цю дитину й оформити, як свою. Усім скажемо, що я народила двійню.
Ангеліна народила здорового хлопчика, а наступного дня пологи почались у мене. І я теж народила хлопчика. У пологовому записали обох дітей на мене. Коли чоловік прийшов нас провідати, він навіть не здогадувався про нашу аферу. Тато тішився, що у нього тепер аж два сини. А я то знала, що один з них нам не рідний.
Вже минуло дев’ятнадцять років і лише зараз я набралась сміливості, щоб розповісти чоловіку, як все було насправді. Спершу він ніяк не відреагував та сказав, що йому треба побути наодинці й зібратись з думками.
Його не було кілька хвилин, тоді повернувся і сказав, що зараз це не має значення, адже обох дітей він любить однаково і вони завжди будуть для нього найріднішими.
