Мій чоловік не ходить на роботу він працює онлайн. Поставив на балконі крісло та столика й переніс туди комп’ютер. Щодня зависає там. Мене це неймовірно дратує, бо я хочу, щоб він ходив на нормальну роботу. Саме з цього приводу ми зазвичай сваримось.
Ми виховуємо двох дітей – хлопчика та дівчинку. Донечка цього року пішла у перший клас, а синочок ще геть маленький, йому лише пів року. Квартирка у нас невелика, нема де розвернутись, але чоловік на це уваги не звертає. Він удає, що так має бути. Засяде перед своїм монітором і нехай увесь світ зачекає, як то кажуть. Я не бачу ніякого прогресу й маю стійке відчуття, що це затягнеться надовго.
Я щодня його муштрую, прошу пошукати нормальну роботу, з пристойною зарплатнею. Нас четверо в сім’ї, а ще й кредит висить. Та у відповідь чую лише виправдання. Каже, що йому до вподоби те, чим він займається і заробіток у нього відносно нормальний – ми ж живемо на суто на ці кошти й не голодуємо. Просить ще трохи зачекати й наше фінансове становище покращиться. Та на мене ці втішання не діють і ми кожного разу сваримось з одного й того ж приводу.
Одного ранку я готувала донечці сніданок у школу. Вона сиділа за столом і спостерігала, та раптом звернулась до мене:
– Мамо, не кричи більше на тата ночами.
Я аж зніяковіла від почутого. Перепитала:
– А чому ти не спиш у таку пору?
– Мені важко заснути, коли ти так ображаєш тата. Невже тобі не шкода його. Він цілими днями працює, хай хоч уночі спокійно відпочине. Навіть у вихідні він не відходить від робочого столу. А ти ввесь час йому дорікаєш, щоб кинув улюблену справу та пішов шукати якусь іншу роботу. Як він купуватиме нам із братиком те, що ми хочемо, якщо залишить роботу?
Я була приголомшена таким дорослим монологом своєї дитини. Раніше не чула від неї таких глибоких думок, але вона має рацію. Та я муштрую чоловіка не для того, щоб йому допекти, я кохаю його і мені боляче дивитись, як він – освічена людина, увесь день проводить за роботою, а розвитку, як такого, не видно. І, справді, усім необхідним забезпечує сім’ю чоловік. Як би не його заробіток, ми б узагалі не вижили. Навіть дитина це розуміє. Я наберусь терпіння та дам йому шанс. А після декретної відпустки сама влаштуюсь на роботу, щоб було легше.
