Віка та Юля товаришують давно. Вони працюють на одній фірмі та люблять обідати в ресторанчику поблизу. Це особливе місце. Вони ходили сюди ще у студентські роки й це вже, як традиція. Подруги помітно відрізняються між собою. Віка, як модель, довгонога струнка, з красивими рисами обличчя та розкішним довгим волоссям. Вона не просто так ходить у цей ресторан вже стільки років, кожного разу сподіваючись, що зустріне тут заможного судженого. Це було цілком реально, адже це місце часто відвідують іноземні студенти.
Юля – дівчина з пишними формами. Вона любить смачно поїсти й ніколи собі в цьому задоволенні не відмовляє. Це не могло не позначитись на її зовнішності. Взагалі, вона не показна, а на фоні красивої подруги, виглядає, мов сіра мишка.
Я працювала офіціанткою у цьому закладі. Інколи мені доводилось ставати свідком бесід наших клієнтів. Не раз чула, як дві подруги Віка та Юля обговорюють справи сердечні. Віка мріяла вийти заміж за багатого кавалера та жити на широку ногу, ні в чому собі не відказуючи. Це був для неї основний пункт. Натомість Юля мала набагато скромніші запити. Для неї головне, щоб чоловік був порядною людиною.
Одного дня до дівчат підсів симпатичний, спортивної тілобудови чоловік. Ззовні він виглядав, як іноземець, бо був іншої національності та й з першого погляду було видно, що людина він заможна. Всі троє сиділи, довго розмовляли, сміялись. Схоже, їм було весело і перше знайомство пройшло чудово.
Десь за три місяці я знову побачила того іноземця у нашому закладі. Він когось очікував за столиком. До ресторану увійшла дівчина та попрямувала до чоловіка, що чекав. Я дивилась на неї й не могла пригадати, де я вже її бачила. Та коли підійшла, щоб прийняти замовлення, то зрозуміла, що це Юля. Але вона дуже змінилась, стильно одягнена, схудла, навіть на обличчі посвіжішала.
Юля радісно привіталась зі мною та розповіла, про зміни у своєму житті. Вона вийшла заміж. З Вікою більше не спілкуються. А все через те, подруга не змогла змиритись з її щастям.
Віка дивувалась, чому такий красивий та заможний чоловік обрав її пишнотілу подругу, а не струнку красуню, як вона. Через це наговорила багато зайвого. Там де є заздрість та ревнощі немає місця дружбі. Віка й досі самотня, все ще виглядає свого принца, який озолотить її.
Ось так, виявляється, що не все вирішує гарна зовнішність. Є речі вічні – щирість та доброта. Вони й роблять людину прекрасною.
