Якось чоловік зателефонував мені з роботи, щоб повідомити, що його молодша сестра поживе у нас якийсь час. Те, що це мене не порадувало, то це дуже м’яко кажучи. Така нагальна потреба виникла тому, що у Лізи конфлікт з її чоловіком і все йде до розлучення. Я знала, що так буде. Вискочивши заміж одразу після школи, за хлопця з яким зустрічалась лише кілька місяців, про який надійний союз можна говорити. До того ж жоден з них ще не може забезпечувати сім’ю самостійно і постійно просять грошей у батьків.
У нас із Лізою нормальні стосунки, але сумісне проживання в однокімнатній квартирі їм не на користь. Вона, скажімо так, не сама чемна й скромна гостя.
А розійшлись вони через те, що Сергій десь загуляв і в одній із соцмереж з’явились його фото у компанії якоїсь незнайомки. Ліза була вражена такою зухвалістю, але проживають вони у квартирі Сергія, тому їй не залишалось нічого, як зібрати валізу та піти геть від підлого зрадника. Та чому поїхала вона не до мами з татом, які мешкають у приватному будинку, а до нас у тісну квартиру. Я запитала про це в чоловіка. Дуже дивне рішення, якщо врахувати, що у нас ще й мала донечка. Та виявляється, Ліза поки що не хоче, щоб батьки дізнались про її ситуацію, бо боїться їх реакції.
З приїздом Лізи у квартирі постійний гармидер. Якщо раніше, я прибирала за двома, то тепер у мене відчуття, що у домі з’явилась ще одна дитина. Ліза нічого за собою не прибирає, у домашніх справах теж від неї толку мало. Хоча б не смітила, та не лишала скрізь свої речі, вже б було легше. Але вона на це не зважає. Поводиться, як розбещене дівчисько, якому всі винні. Якщо зробиш зауваження, ображається і йде плакати в подушку. Постійно ниє, як вона скучила за коханим.
“Коли не можеш без нього, то повертайся. Ніхто ж силою не тримає!”, – хочу сказати кожного разу, коли бачу її мов у воду опущену. Розумію, що вона чоловікова рідня. Але ця дівчина не думає ні про кого, крім себе. Хіба ще про свого телепня, з яким не може остаточно розірвати стосунки. Хоче, щоб вся увага була прикута до неї одної, ніби у людей своїх справ немає. Вона, своєю раптовою появою, зруйнувала увесь наш сімейний устрій, тепер ніхто спокою немає.
В нас Ліза почувається, як у себе вдома і недавно сказала, що планує, ще на якийсь час затриматись, доки не розбереться з особистим життям. Досі я це все терпіла, але коли дізналась, що цей кошмар не закінчиться так швидко, то терпінню моєму настав кінець. Я більше не витримаю жити з нею під одним дахом.
Вирішила поговорити з чоловіком та запитати скільки ще це все триватиме. Відповідь мене вразила. Він пояснив, що квартира у якій ми живемо належить його батькам і мала перейти у спадок Лізі. Вона їх улюблениця і якщо ми не хочемо залишитись без даху над головою, доведеться терпіти. Бо, коли батьки дізнаються про її ситуацію, можуть попросити нас звільнити помешкання для Лізи. І тоді нам, куди хочеш дівайся.
Ось така не проста ситуація. Тепер мізкую, як помирити тих двох.
