Я завжди була слухняною донькою, будь-які мої спроби висловити свою думку викликали шалену агресію моїх батьків та вони погрожували віддати мене спочатку бабаю, а потім, коли я уже стала старшою, в дитячий будинок.
Я росла дуже переляканою дитиною. Природньо, що і в дорослому віці я мене не було власної думки, мені важко було зрозуміти свої бажання та я ніколи не приймала рішення не порадившись з батьками.
Коли мені було 30 років, вони вирішили, що я маю вийти заміж. Ідеальною кандидатурою на їхню думку був син маминої подруги. Тетяна Кирилівна уже була стара та немічна та більше не мала змоги доглядати за сином інвалідом. В подарунок за мою згоду вона обіцяла переписати на моїх батьків дачу.
Я відчула себе річчю, яку віддають в обмін на матеріальні блага. Моя думка абсолютно нікого не цікавила. Моє життя я мала пов’язати з людиною, яку я не знала та у мене навіть не було сил заперечувати батькам. Мама казала, що я вже й так 30 років сиджу на їх шиї, пора віддавати борги. Батько наголошував на тому, що у свої 30 років я не знайду собі чоловіка, якщо до цього часу не знайшла.
А як же тут знайдеш, коли їм абсолютно ніхто не подобався. Крім того, я була настільки закомплексована та закрита у собі, що крім книжок нічого в житті не бачила. Працювати в бібліотеку я теж пішла за бажанням батьків.
Вперше за тривалий час у мене з’явилося бажання відстояти свої інтереси. Я не могла його подавити, як це було в минулі рази, тож це бажання тільки наростало. А в тихому болоті, як відомо, чорти водяться.
Я пішла прогулятися та подумати про своє життя. Просто ходила по алеях парку без мети, сиділа на лавці, дивилась на качок, в той час мій телефон розривався від дзвінків від батьків. Сьогодні до нас мала прийти Тетяна Кирилівна, щоб поговорити про весілля. А я не хочу повертатися додому.
По парку гуляли молоді батьки з дітьми та я подумала, що могла бути на їх місці. А що я маю зараз: роботу, яку ненавиджу, пару зайвих кілограмів, від яких ніяк не можу позбутися та заручини з чоловіком, якого я навіть не знаю.
Мої роздуми перервав милий песик, який приніс мені м’ячик для того, щоб я його кинула. Я взяла яскраво-оранжевий м’ячик та кинула песику, він приніс мені його знову. Тут до нас підійшов хазяїн собаки та сказав:
– Шарику, ось ти де, я вже думав, що тебе загубив. О, добрий день, а чому Ви такі засмучені?
Мені не було чого втрачати та я розповіла Миколі все, що мене турбувало. Мені дуже сподобалась ця розмова та я подякувала чоловіку за те, що він мене вислухав. І тут Микола запропонував одну авантюру для того, щоб врятувати мене від ненависного шлюбу.
Він сказав, що проведе мене додому так, щоб батьки та Тетяна Кирилівна це побачили й подумали, що він мій наречений. Так і зробили. Ця ситуація показала мені, що я можу впливати на думку батьків та з того часу почалися зміни в моєму житті.
