Тільки Ольга Павлівна з чоловіком видихнули нарешті, захотіли пожити для себе, в якийсь санаторій поїхати, відпочити, країну побачити, аж дочка здивувала з порогу новиною:
“Мамо, тату, це Женя і ми скоро розпишемось, і будемо жити з вами, як велика щаслива родина”.
Ольгу Павлівну від цієї новини ледь не перекосило, вона трималась з усіх сил, не хотілось якось дочку образити. Дочка Поліна нещодавно закінчила навчання в економічному університеті, знайшла роботу та житло в столиці. Батьки живуть у невеличкому містечку у Київській області, тому Поліна навідується до них частенько, а інколи може й заночувати. Вранці встигає доїхати на роботу електричкою.
Поліна та Женя познайомились на спільному Дні народженні. Відразу сподобалися одне одному й наступного ж дня пішли на побачення. Здавалося, що це перше кохання. Взаємне, чисте, щире. Вони вже через місяць не могли жити одне без одного. Женя зробив пропозицію для Поліни. Вона погодилась. Оскільки знімати житло в столиці дорого, а молодята хотіли назбирати грошей на власне житло, то Поліна запропонувала для коханого пожити з її батьками.
От завтра поїдемо до них і скажемо. Ми ж не діти вже з тобою. Це й моя квартира теж. І кімната моя теж!- обійняла дівчина хлопця.
Наступного дня вони поїхали до батьків Поліни.
Мамусю, татусю. Знайомтесь, це кохання всього мого життя. Мій Женя. Ми збираємось розписатись. Обоє працюємо, будемо відкладати гроші на покупку власного жила. Ну а поки поживемо з вами. Як велика щаслива родина.Ок?
Ольга Павлівна накрила на стіл, гості сіли обідати. А жінка ледве стримуватись, щоб розказати дочці своє невдоволення. Чоловік почав говорити перший.
Чи розумієте, яка відповідальність ляже на ваші плечі? Шлюб – це не іграшка. А ви ще такі молоді. Ваші стосунки і випробовувань ніяких не знали. Лише цукерково-квітковий період… Ви дуже мало одне одного знаєте. Можна було б пожити разом на зйомній квартирі, перевірити почуття. Ми з мамою могли б періодично вам підкидати якісь гроші на оренду житла.
Нічого, ми подолаємо разом все. Ми ж кохаємо одне одного… – промовила рішуче Поліна.
Доню, не ображайся, звичайно, але я проти. Ми з батьком тільки видихнули як рік. Хотіли пожити для себе. Виплатили кредит за машину. Оплатили твоє навчання. Зробили ремонт, хотіли поїхати відпочити в санаторій в Карпатах. А ти знову хочеш повісити нам на шию якісь клопоти. Вибач, доню, але ми проти…
Того вечора Поліна посварилась з батьками й поїхала з Женею до Києва. Дочка не відповідає на дзвінки батьків, ігнорує їх… З Женею стали разом знімати однокімнатну квартиру. Самі по тихому розписались… Вчаться бути самостійними…
Чи правильно вчинили батьки Поліни?
