Перший хлопець на селі Андрій повернувся з армії. Дівчата повиходили, щоб подивись на красеня. А він і справді, випромінював впевненість та мужність. Дорогою зустрів двох подруг, які вже закінчували школу Настю та Марину. І одна з них припала йому до душі. Цю дівчину він не бачив у селі раніше. Та друзі згодом розповіли, що Настя недавно переїхала сюди з батьками. Всі дивувались, адже зазвичай люди тікають із села у місто, а тут все навпаки. Та з часом пліткувати набридло й сім’ї дали спокій.
Андрій закохався у Настю з першого погляду, лише про неї й думав. Коли вони випадково зустрічались, не міг відвести погляду, але підійти, познайомитись не наважувався. І не скажеш, що він був надто скромним чи невпевненим, та коли маєш щирі почуття до когось, то все міняється. Не раз сердився на себе через нерішучість, але зізнатись у почуттях боявся.
На день села усі відпочивали повним ходом. Чоловіки пили хмільні напої, а ввечері мали бути танці. Непоказна Галя постійно зиркала на Андрія. Хоч вродою вона не вдалась, але язик мала гострий. Цілий вечір тинялась біля Андрія. Не знати як, вони опинились на сіннику. Коли хлопець прокинувся серед ночі, то тихенько накивав п’ятами. Його картали докори сумління за випадковий зв’язок. Сердився на себе, що не розрахував з нормою випитого й опинився на тому клятому сіннику.
Нічні походеньки не минулись просто так. Наступного ж дня до Андрієвої мами прийшла мама Галини й розповіла, що сталося. Вона сказала, що після цього Андрій зобов’язаний одружитись з її донькою. Треба було думати головою, а зараз хай відповідає за свій вчинок. Син пояснював матері, що він закоханий в іншу, а Галя була помилкою. Та мама сказала, що за свої помилки потрібно нести відповідальність.
Одружився Андрій з Галею, а Настя усе їх весілля проплакала. Але вже нічого не вдієш. Закінчивши школу, переїхала у місто, де мешкала її тітка. У село так і не повернулась. Сусіди балакали, що там вона й заміж вийшла. Але батьки про доньчине особисте життя не розповідали.
Сімейне життя Андрія не радувало. Дружина вимотувала юсі нерви. Постійно чіплялась до нього за найменші дрібниці, робила зауваження. Вона не соромилась розповідати усім в селі, який нікчемний у неї чоловік. Сварки не стихали у них із самого початку, але двох діток таки народили. Друзі глузували з Андрія, що дружина крутить ним, як заманеться.
Одного дня таки не витримав, зібрав речі й переїхав у батьківський дім. А Галині сказав, що раз він у її очах такий непутящий, то й сумувати за ним не буде.
Ніхто не засуджував вчинок Андрія, йому лише співчували. Всі бачили, хто така Галя. І якщо він і справді такий, як вона розповідала, то навіщо ж стільки років його терпіла й не відпускала?
