Кілька тижнів тому у нас гостював мій зведений брат. Ми з дружиною були раді його приїзду, бо не бачились ще з тих часів, як він вступив до університету й переїхав до Києва. Закінчивши навчання, він одружився й більше додому не приїздив.
Зараз Євген вирішив здобути другу вищу освіту в інституті у нашому місті. Тому попередив, що завітає до нас у гості, щоб бути присутнім на дні відкритих дверей.
Ми з дружиною якраз закінчили ремонт у нашій двокімнатній квартирі й придбали нові меблі та необхідну техніку. Ще було багато речей, які потрібно було докупити й доробити, але ми у своїй квартирі, куди нам поспішати.
Як тільки Євген увійшов до оселі, одразу розкритикував усю нашу працю й вклад в облаштування дому. Йому не подобалось нічого: плінтуса – такі вже не модні, люстра не пасує до меблів і ще безліч колючих зауважень. Ми старались не брати його слова близько до серця, він все-таки гість й через пару днів поїде. Не відомо коли ми знову побачимось.
Та стерпіти це все було надзвичайно важко. Вже ввечері у нас обох здавали нерви, особливо після фрази, що ванна у нас надто маленька і не правильно розташований умивальник. Але межу він переступив, коли зробивши ковток свіжозвареної кави так чхнув, що краплі, які розлетілись у різні сторони, забруднили нашу білосніжну стіну на кухні.
Дружина намагалась бути лояльною, але я вже не зміг себе стримувати. Поставив Євгена перед фактом, що у нас він більше не залишиться. Нехай іде збирає речі та їде до мами, щоб пожити там кілька наступних днів. Потяг прибуде через чотири години. Часу зібратись вдосталь.
Євген аж отетерів від несподіванки. Може, я був надто різкий, але витирати ноги об себе не дозволю. Ми доклали багато зусиль, щоб облаштувати нашу квартиру й зробити її затишною. І його прийняли гостинно, тому така поведінка не зрозуміла та образлива. Хай розкаже своїй мамі й моєму татові, як він гостював, може навчать його елементарним правилам поведінки.
