Коли мені було 7 років мій батько пішов від нас до іншої жінки. Мама дуже болісно переживала розлучення. А я була ще досить малою, щоб розуміти весь трагізм ситуації. Мені як дівчинці, достатньо було мами.
Мій дідусь по татові лінії, Микола Іванович, без жодних вагань забрав нас з мамою до себе жити.
Він був вдівцем вже 6 років. І можливо, забравши нас, хотів згладити провину за свого сина. Зараз, коли дідуся вже нема поруч, я категорично можу сказати, що він замінив мені батька. Саме дідусь навчив мене плавати, кататись на велосипеді та навіть рибалити.
Мама по роботі часто їздила у відрядження,тому я залишалась з дідусем. Він хоч і був зайнятим підприємцем, але вечори ми проводили разом. Саме дідусь навчив мене готувати різні страви української кухні. А ще я часто бувала у дідуся на роботі, й на власні очі могла бачити як росте та розвивається його фірма.
Коли мені виповнилось 16 років, мама вдруге вийшла заміж за хорошого чоловіка. Томаш жив у Польші, і запропонував нам з мамою переїхати. Я не хотіла покидати дідуся, і залишилась жити з ним. До мами і вітчима стала їздити в гості кожних 3 місяці.
Я закінчила економічний університет, працюю. Маю свою квартиру та авто. За це дякую дідусю. Батька бачила востаннє, коли мені було 7 років.Мама живе в Польщі з новим чоловіком. Виховують мого молодшого брата.
Рік тому не стало мого любого дідуся…Онкологія…Лікування не допомогло. Гроші не завжди все вирішують…
Згідно заповіту мені дідусь заповів свій великий будинок та транспорту фірму. Спочатку я не знала, як реагувати. Сумнівалась, чи зможу очолити фірму…Але нарешті я наважилась…
Одного ранку в колишній кабінет дідуся прийшов якийсь незнайомий чоловік. Він довго дивився на мене й сказав:
Ну, привіт, доню. Я прийшов по свою частку у бізнесі, ти ж не думаєш, що спадок залишиться тобі. Я читав, права знаю.Як ні, то звернуся до суду.
Ось воно що…Дідусь, мама та я йому роками не були треба. А зараз, коли мама щаслива та я отримала спадок закопошився. Як мені бути з тим горе-батьком?
