Нашій матері виповнилось шістдесят років. В неї троє дітей: дві доньки та син. Вона завжди дбала про нас і намагалась дати нам все необхідне. Ми ніколи не були обділені материнською любов’ю. Вона постійно економила на собі, аби ми ні в чому не знали нужди.
Через автомобільну аварію я втратила батька, коли мені виповнилось тринадцять років, моїй сестрі – дев’ять, а братові лише – п’ять років.
Час йшов, ми повиростали, вже маємо власні сім’ї. Часто зустрічаємося й спілкуємося не лише на свята.
У неділю мамі виповнилось шістдесят років і ми вирішили подарувати їй щось вагоме. Вона давно мріяла зробити ремонт у квартирі й придбати нові меблі, оновити сантехніку, але коштів на це не мала. Тому ми склались й подарували їй шістдесят тисяч гривень – символічно на її ювілей. Хотіли, щоб вона сама обрала все необхідне для ремонту й підібрала меблі, які їй сподобаються.
Мама була неймовірно щаслива отримати від дітей такий щедрий подарунок. Вона додала, що хоче придбати ще нову м’яку частину в зал й поміняти колір стін.
Наступного дня мама подзвонила до мене й повідомила, що до неї телефонував наш брат й розповів, що онук потрапив до лікарні, тому їх сім’ї терміново необхідна велика сума грошей. Мама дуже хвилювалась і без вагань віддала усі подаровані нами гроші Степану.
Минуло зовсім не багато часу, як я помітила, що мій племінник, цілком здоровий, бавиться з сусідськими дітьми у дворі. З’ясувалось, що дитина не потрапляла до лікарні й взагалі не хворіла, а брат зі своєю дружиною вирішили обманом видурити у матері гроші, які вона отримала на ювілей.
Вони витратили їх на новий гардероб і побутову техніку. Я не знаю, як на це реагувати та як після такого підлого вчинку, ми маємо спілкуватись.
