Перед тим як одружитись, ми з Аліною зустрічались три роки. Вже узаконивши наші стосунки, мені стало відомо, що дружина взяла позику в банку для купівлі автомобіля та комп’ютера. А крім того оформила ще один кредит на своє ім’я для придбання дивану для батьків. На той час вона мала непогану зарплатню й запевнила мене, що зі своїми боргами розрахується самостійно. Аргументи звучали переконливо, тому я не став хвилюватись і ми до цієї теми якийсь час не повертались.
Нині мешкаємо в орендованій квартирі, й оскільки ми тепер сім’я, то й кошти на виплату кредитів беруться зі спільної сімейної казни. Та п’ять місяців тому ми дізнались, що скоро станемо батьками. Вагітність протікала не дуже просто й Аліні довелось піти з роботи через постійне погане самопочуття. Тепер я єдиний годувальник у сім’ї й, відповідно, із боргами дружини розплачуюсь теж я.
Оскільки в Аліни були проблеми зі здоров’ям, вона мусила лягти до лікарні на збереження. А це щоденні додаткові витрати, а тут ще й кредити так недоречно. Грошей критично не вистачало, бо щомісяця доводилось віддавати частину заробітку на погашення боргів. Як би хоч Алінині батьки самі оплатили свій диван. Вони ж знають яка у нас складна ситуація. Та в них обох мінімальна пенсія і грошей вистачає лише на оплату комуналки та харчування.
Я запропонував дружині продати автомобіль та погасити кредит. Бо коли у нас з’явиться малюк, то витрати ще більше зростуть. Тоді нам точно не до кредитів буде. Я сказав Аліні, що коли у неї закінчиться декретна відпустка й вона знову почне працювати, ми зможемо назбирати на нове авто.
Дружина не заперечувала, але її матері така ідею була не до душі й вона підмовляла Аліну не погоджуватись на такий варіант. А все через те, що коли ми придбаємо автомобіль бувши у шлюбі, то це рахуватиметься, як спільно нажите майно і машина не буде суто її власністю. Тож, якщо захочемо розлучитись, то й авто доведеться ділити навпіл.
Аліна не стала прислухатись до материних порад і продала машину. Вона сказала, що зараз головне – дитина і її добробут, а все решта у порівнянні з цим – дрібниці.
Тепер теща дивиться на мене, як на ворога й навіть не говорить до мене. Вона переконана, що я навмисне продав машину, хоча міг розплатитись з кредитом самостійно.
