Галина Вікторівна сиділа у своєму кабінеті, і дивилась у вікно. Через декілька днів розпочнеться навчання у школі, а вчителів не вистачає. Ще у лютому багато колег покинули роботу, і поїхали у пошуках кращого життя.
Галині Вікторівні 42 роки і вона директор школи у невеличкому містечку на Рівненщині. Живе сама. Ні чоловіка, ні дітей…Єдине, що у неї є-це робота. Особисте життя якось не склалось. А все могло б бути інакше.
В юності Галя допустилась помилки…І це її біль на все життя. Вони з мамою жили вдвох, батька дівчина не знала.Мама працювала продавцем у магазині, а Галина началась на першому курсі педагогічного інституту.
Галина закохалася в Богдана, разом вони чудово проводили час. Дівчина була дуже щасливою.
Якось мати прийшла додому раніше з роботи і побачила Галину, яка була сама не своя. Дівчина ридала… Потім, коли трохи заспокоїлась-зізналась матері про свою вагітність…
Коли Галя зізналась, що вагітна, хлопець одразу припинив стосунки. Матір сама виховувала дочку, і боялась, щоб її Галина не повторила материнську долю…Жінка просто не хотіла, щоб її дочка руйнувала собі життя.
Доню, зрозумій, ну не потрібна тобі зараз ця дитина. В тебе все життя попереду. В тебе ще будуть діти. Хороший чоловік. Не став хре_ст на собі. Ходімо в лікарню, я все вирішу.
Вирішити “проблему” не вдалося, бо вже був великий термін вагітності. Можливе майбутнє безпліддя. В голові матері визрів інший план: як тільки Галя народить, то вони залишать дитину у пологовому будинку. Для цього жінка завезла дочку навіть в інше місто, щоб менше людей знало.
Так все і зробили, як спланувала жінка. Галина народила здоровеньку крихітку. Тамара Василівна заплатила кому потрібно, відмовилась від онуки, написала заяву від імені Галі. І повернулась з дочкою додому.
Минуло 23 роки. За цей час багато чого змінилось. Галина заміж так і не вийшла, дітей у неї не було. Тамари Василівни не стало 7 років тому. Єдине, що є в Галини Вікторівни-її робота. От зараз сидить вона в кабінеті і чекає на нову вчительку початкових класів. До них на роботу влаштувалася молоденька дівчина, одразу після університету. Вона була дуже схожа на Галину Вікторівну.
Коли дівчина зайшла в кабінет, Галина Вікторівна не знала куди їй подіти очі. Схожості між жінкою та молодою вчителькою Олесею Дмитрівною не міг побачити тільки сліпий.
Галина Вікторівна провела співбесіду. Розпитала про життя майбутньої колеги. Олеся теж помітила їхню схожість…
Галині Вікторівні стало зле… Олесі чомусь інтуїтивно захотілося поцікавитися у жінки, чи не залишала вона свою дитину у пологовому будинку, Галина Вікторівна розплакалась…Їй було так гірко…На цьому їхня зустріч закінчилась…
Наступного дня Галина Вікторівна, дізнавшись адресу проживання Олесі, прийшла до неї покаятись та попросити щирого вибачення. Жінка сподівається налогодити стосунки з дочкою, яку колись так підло покинула в пологовому будинку за порадою власної матері…
