Мене звати Олена. Скільки себе пам’ятаю, завжди відчувала якийсь комплекс меншовартості. І його розвивали мої ж батьки. Так-так, Ви добре все прочитали.
У сім’ї нас з братом двоє. Мені 40 років, а брату 33. Я росла самостійною дитиною. Мені завжди батьки наголошували, що я старша сестра, й повинна поступатися Михайлу. Мене часто завозили на літо до дідуся з бабусею. Там у 9 років я вже вміла сама посмажити яєшню, почистити картоплю й поприбирати у будинку. А Михайло завжди залишався з батьками. Батьки більше любили Михайла, а постійно вислуховувала якісь докори. Кращі подарунки та іграшки завжди були для брата.
Після закінчення школи, я вступила в університет у Харкові. Успішно закінчила начання, вийшла заміж. Сімейне життя склалося добре, ми з чоловіком Борисом виховували двоє синів. Купили власну двохкімнатну квартиру. До батьків ми їздили на свята та під час відпустки.Ми навіть якийсь час жили за кордоном, бо Борису підвернулася дуже вигідна пропозиція щодо роботи. Я підтримала тоді чоловіка. Надсила подарунки та гроші батькам та Михайлу.
Михайло виріс, закінчив економічний університет. Одружився на красуні Оксані. Вони відкрили власну фірму, почали дозволяти собі жити, як живуть заможні люди. Декілька разів на рік їздили на курорти, купували дорогі речі. Батьки повністю розчинилися у житті Михайла. Моїми справами майже не цікавилися.
Мої батьки віддали власні заощадження для Михайла та Оксани, аби вони змогли зробити ЕКЗ. Все пройшло вдало, і в них народилася Злата. І знову мої батьки почали присвячувати себе онуці, а мої хлопці їм не були цікаві. Мені було дуже прикро…
Останньою краплею стала новина, яка просто вибила землю з-під моїх ніг. Виявляється, Михайло та Оксана ще в 2021 році купили велику дворівневу квартиру у новобудові. Одні голі стіни. Потрібно було робити ремонт. Тому мої батьки не довго думаючи, продали свою трьохкімнатну квартиру, віддали частину грошей синові на ремонт, а решту грошей поклали на депозит для майбутнього навчання Злати. А самі переїхали жити на дачу.
І мені жодного слова про це не сказали. Батьки пояснили, що не могли відмовити, тому буде так, як вони вирішили. Якщо на те пішло, то де моя частка грошей? На що батьки сказали, що ми з Борисом працюємо обоє. А Михайлик зараз тягне все бідолашний на собі, бо Оксана в декреті.
В березні цього року я змушена була тікати з Харкова з родиною, аби залишитися живою. Залишилася без грошей, живемо на виплати. Натякнула батькам за депозит для Злати. Мовляв, ці гроші мені зараз більш необхідні. Батьки ігнорують мої прохання. Ну як так? Вони ж усім вже сказали за цей депозит! Негарно вийде! Переїхали тимчасово до батьків на дачу. І кожного дня я знову чую одні розмови про Михайла та його родину.
Мене просто нудить від цього…І нема куди поїхати. В мене складається враження, що я їм нерідна. Треба у цьому розібратися…
