Дядько Василь рідний брат моєї мами. Він ніколи не був одружений, так і залишився одинаком на старості років, мені інколи його дуже шкода.
Чоловік він специфічний та часто може робити дивні вчинки, от нещодавно виявив бажання подарувати на весілля моєї сестри квартиру, яка залишилася йому від його батьків.
Ми з мамою йому в один голос казали, що ідея його не дуже вдала, оскільки тоді йому самому ніде буде жити. Та й Антоніна (так звати мою сестру) не його рідна донька, а племінниця. Недоречно дарувати такі дорогі подарунки, а самому залишатися без даху над головою.
Дядько Василь ніби нас не чув, сказав, що подарує квартиру Антоніні, а сам поїде за кордон, там влаштується на роботу та буде жити.
Поки ми обдумували його дивне рішення, дядько Василь передумав на наступний день. Він завітав до нас у гості рано-вранці та попросив позичити йому грошей, щоб купити подарунок Антоніні на весілля.
Ми з мамою дуже здивувалися та запитали що стало причиною зміни рішення.
– Я прийшов до нотаріуса, – почав свою розповідь дядько Василь, – розповів йому про своє прохання, а він мені й каже: “А у Вас там уже є робота? Ви знаєте скільки там коштує винаймати житло? Чи може у Вас там є хтось, у кого Ви будете жити?” Тоді я подумав і вирішив, що так ризикувати не буду.
Нас з мамою дуже здивувало те, що нас він не послухав, а до думки чужих людей прислухався.
Мама позичила дядьку Василю гроші на подарунок, надіємось, що він придбає щось корисне та покине свою ідею подарувати сестрі свою квартиру.
