Кожного року на новорічні свята ми з чоловіком їздили до моїх батьків. Батьки чоловіка жили в іншій країні, тому до них ми їздили влітку.
Так як я у декретній відпустці, то чоловік нас з сином завіз до батьків в село ще на свято Миколая. Сам повернувся до міста, адже ходив на роботу.
Дуже вже я люблю оцей новорічний настрій, різдвяну суєту і колядки. Я просто обожнюю цей дух, який живе в цей час навкруги в повітрі. Однак мова піде геть про інше.
Так ось, мій чоловік мав приїхати до нас після завершення останнього робочого дня в тому році. Ми його дуже чекали. До того ж я відправила йому в повідомленні цілий список продуктів, які нам були потрібні до святкового столу, адже він на машині. Не мені ж в руках все тягнути.
На Новий рік ми також обмінюємося продуктами, то ж перед своїм від’їздом до села, я спакувала пакунки для кожного, а чоловік мав їх взяти із собою.
За день до того почався сильний снігопад і хуртовина. За кілька годин замело так, що спецтехніка не справлялася з погодніми умовами, але якось дорогу розчистили.
Чоловік їхав до нас пізно ввечері після роботи. Дорога була досить довгою і важкою. Нічого не було видно, адже снігопад не зупинявся ні на мить, до того ж брався мороз. Було чути легке потріскування снігу під колесами. Позначка термометра сягала мінус 26 градусів.
І тут посеред дороги чоловік помітив статуру. Він не їхав швидко, але й видимість була погана. Це була жінка з дитиною на руках.
Мій чоловік запинився, жінка попросила її підвезти до села. Попросила відчинити двері. Вона сіла на заднє сидіння. Пакунок, який вона мала в руках виглядав так, як новонароджене дитя, тому моєму чоловіку й стало її шкода, що з грудною дитиною мерзне в таку погоду ще й в ніч на вулиці.
Так ось, коли він їх посадив на заднє сидіння, і прямував до свого, почув дивний звук, наче двері відчинили і зачинили з іншої сторони, але не надав цьому значення. Він сів до авто.
Аж раптом, хтось нак инув моєму чоловіку мотузку на шию і сказав, щоб він не дьоргався. Збоку цієї жінки сидів чоловік, який це й зробив. Так ось чому тоді рипнули дверцятка машини.
Жінка сказала, щоб мій чоловік хутко віддав усі гроші, які має. Він намагався відбитися, та в нього не виходило. Аж раптом чоловік розслабився, і зібрався думками. Він різко відсунув своє сидіння назад і зміг вирватися з цієї мотузки.
Тоді у них почалася б ійка і чоловік якимось чудом зумів цих двох виштовхати з нашого авто. І різко почав їхати від них, крізь жахливу заметіль. За кілька кілометрів він зупинився, щоб віддихатися і помітив, що в машині є дитина.
Точніше пакунок, який імітував маленьку дитину. Це було просто гарно змотане покривалко.
От так пошкодував мій чоловік жінку з немовлям, що мало не позбувся власного життя. І через таких людей пізніше виникає недовіра до всіх, тому багато хто й їде собі байдуже й не зупиняє жінкам з дітьми, які галасують посеред дороги.
Та й взагалі, добре, що він приїхав до нас живий і здоровий. Це основне.
