В моїх друзів двоє дітей, дівчата 12 і 15 років. Тамара та Андрій добре заробляють та можуть багато чого собі дозволити. Андрій увесь час на роботі, дівчатами в основному займається Тамара. Дружина Андрія майже нічого не забороняє дітям, у них море дорогого одягу та є всі найновіші гаджети. Крім того, вони двічі на рік подорожують за кордон.
Якось на вихідних я зайшов до Андрія в гості, Тамара була в салоні краси та дівчата повернулися додому з танців. Андрій звернувся до них та сказав, щоб вони прибрали у себе в кімнатах, бо коли вони йшли на танці, залишили за собою сильний безлад.
Доньки сильно обурилися на таке прохання та почали качати свої права. Вони сказали, що ніде не написано, що вони зобов’язані це робити. Немає такого закону. Навпаки, це лише батько та мати повинні забезпечувати їх всім необхідним: одяг, житло, освіта, дах над головою та їжа. Ось якраз це і написано в кодексах та законах.
Тоді Андрій зробив по-хитрому, він сказав, що так, він з ними згодний з приводу того, що повинен робити він, але в законах не сказано, що дітям потрібні дорогі телефони, планшети та телефони, тому дівчата повинні це усе віддати йому. Для пошуку інформації вони можуть піти до бібліотеки. Відповідно дорогий одяг їм теж не обов’язковий і вони можуть придбати його в дешевих магазинах або взагалі в магазинах вживаних речей, оскільки в законах вказано, що діти повинні бути одягнені та не повинні мерзнути. То яка тоді різниця, що їм одягати.
Дівчата все зрозуміли та пішли робити те, що попросив їх батько. А Андрій повернувся до мене та сказав, що дівчата зовсім розпустилися та з кожним роком їх все важче виховувати. Доводиться з кожним роком бути більш суворим.
Я взяв на замітку його трюк, думаю, що він мені знадобиться, коли мої діти підростуть до віку Андрієвих доньок та почнуть відмовлятися від домашніх обов’язків спираючись на закон.
