“Як ти могла!” – так сказав Петро своїй мамі, коли дізнався про її вагітність. Після невдалого першого шлюбу Ольга вдруге вийшла заміж. Біологічний батько п0кuнyв їх, коли хлопцю було всього чотири місяці, з того часу його увага проявлялася лише сплатою аліментів.
Після того, як чоловік пішов від них, життя Ольги було нелегким. Батьки в той складний період всіляко намагалися допомогти доньці та онуку. А потім вона познайомилася з чоловіком та вийшла за нього заміж. І, як не дивно, Петро нормально сприйняв цю новину. Він чудово розумів, що мама має право на щастя. Окрім того, з появою дядька Василя, їхнє життя відчутно змінилося. Хлопець отримував все, про що мріяв. Новий телефон, ноутбук, дорогий одяг. Вони щороку їздили на море.
А коли хлопцю виповнилося шістнадцять років, мама повідомила йому про свою вагітність. Але для нього, схоже, це аж ніяк не було радісною звісткою. Він стільки часу прожив один у сім’ї, його всім забезпечували, приділяли увагу, то яка могла йти мова про появу в сім’ї ще когось.
Відтоді Петро почав у всьому суперечити своїм батькам, а побачивши, що нічого змінити не в силі, він просто пішов з дому. Залишив на своєму дивані лише записку зі словами, що відтепер він житиме у свого друга. У нього було безліч знайомих, тож на пошуки сина пішло чимало часу. А потім він з’явився сам. Однак одразу попередив – більше не збирається жити з батьками в одному домі, лише попросив дати йому грошей.
Вони дали йому гроші, і з того часу їхнє життя перетворилося на пекло. Петро побачив, що мама з татом не зможуть залишити його в біді, тож почав вимагати кошти щотижня. Довгих пів року він з’являвся до них тільки за грошима, а батьки витягали з полиці навіть свої останні збереження, бо були таким чином хоч спокійні, що їх син має за що їсти. Петрові це було до вподоби. Ще б пак! Не потрібно навчатися, працювати, слухати повчання мами з вітчимом. Вони стали для хлопця просто гаманцем, з якого завжди можна було отримати кошти. Але син не передбачив одного – батькам набридло подібне ставлення. Адже він звертався до них тільки, коли потрібна була допомога. І ось, коли хлопець вкотре прийшов до мами за грошима, та відмовила йому.
Батьки запропонували йому вихід із цієї ситуації: або ж він самостійно знаходить роботу та оплачує власні забаганки та розваги, або Петро повертається додому, при цьому вони допомагають йому з навчанням, оплачують його кишенькові витрати, але в розумних межах. Хлопцеві жоден з варіантів не сподобався. Відтоді він відмовився спілкуватися зі своїми батьками. Згодом навіть зробив спробу знайти роботу, однак зрозумівши, що не все так просто, вирішив повернутися додому. Після цього він попросив вибачення за свою поведінку та прийняв правила батьків. Успішно закінчив навчання, склав екзамени та вступив в університет.
Минув час, і хлопець подякував своїм батькам, однак сказав, що тоді потрібно було не грати за його правилами, а взяти ремінь і провести виховну “бесіду”. З того часу він дуже змінився, а свою молодшу сестру полюбив як рідну.
