Я уже 15 років одружений і увесь цей час у мене неп0розуміння з тестем. Він відповідає мені взаємністю, проте різниця лише в тому, що у мене є причини для образ, а у нього немає. Мало того, він ще й родичів пр0ти мене налаштовує.
Я ніколи не давав йому приводів для ненависті. Знаю, що вони хотіли видати заміж свою доньку за іншого чоловіка, але це ж в минулому. Понад усе тоді мене здивував той факт, що на наше весілля тесть запросив того хлопця. Та це був лише початок. Потім він почав мені розповідати, що мої діти насправді не мої та що вони більше схожі на іншого чоловіка (саме того, за кого тесть мріяв видати свою доньку заміж). Оце так нахабність!
Впродовж 15 років стільки всього неприємного сталося, що якби на основі цих подій зняти фільм, він би отримав Оскара. Я, розуміючи усю абсурдність ситуації, навчився його ігнорувати та навіть це не допомогло. А далі все стало ще гірше.
Після того, як в тестя стався інсульт, він став потребувати постійного догляду, оскільки сам цього зробити не може. І що б ви думали, кому випала така честь? Звичайно, що мені. А я не хочу, бо люто його ненавиджу!
В його квартирі проживає молодший син з сім’єю, та він доглядати за своїм батьком відмовляється, бо не знає як. Я просто шокований! Їм же було б набагато простіше це робити, адже проживають вони в одній квартирі.
Я на роботу не ходжу, працюю вдома, але це зовсім не означає, що я б’ю байдики. Його власний син відмовляється допомагати батьку, а я чомусь маю погодитись. Всі в один голос про це кажуть. Дружина теж такої думки. Лише я один вважаю, що я тестю нічого не винен.
Тоді я запропонував їм два варіанти. Перший – продати квартиру та цими грошима оплачувати будинок для літніх людей, там за ним добре доглядатимуть. Але на цю квартиру претендує молодший брат. Дуже хитро: квартиру хоче, а за батьком доглядати не бажає.
Другий варіант – я буду доглядати тестя за умови, що ця квартира дістанеться одному мені. Тут виявилось, що я нахаба по словах дружини та її брата. Я вважаю, що вони такі, адже після того, що він мені за стільки років зробив, я не маю ні найменшого бажання за ним доглядати.
Усі налаштовані проти мене, а я не бажаю псувати стосунки з дружиною, але водночас потакати прихотям родичів теж не збираюся. Чоловіку, який псував мені життя 15 років я нічого не винен!
У нас з братом сталася подібна ситуація, брат доглядає старенького батька і квартира дістанеться йому. Вважаю це цілком справедливим!
Досі питання залишається невирішеним, тесть зараз в лікарні та не має права голосу.
